Загальне виборче право
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Загальне виборче право

Загальне виборче право, система виборчого права, при якій право брати участь у виборах показних органів надається всім громадянам, що досягли встановленого законом віку, без яких-небудь обмежень виборчими цензамі.

  Загальність виборів — один з основних принципів виборчого права, що визначає умови виборчих прав громадян і міру демократизму даного суспільства, носить яскраво виражений класовий характер. Вміст Ст і. п. різно в умовах соціалістичного і буржуазного суспільства. У СРСР Ст і. п. означає, що, згідно Конституції СРСР (ст. 135), всі громадяни СРСР, що досягли 18 років, незалежно від їх расової і національної приналежності, підлоги, віросповідання, освітнього цензу, осідлості, соціального походження, майнового положення і минулої діяльності мають право брати участь у виборах у всі показні органи державній владі, що жінки користуються правом обирати і бути вибраними нарівні з чоловіками, що громадяни, що полягають в рядах озброєних сил, користуються правом обирати і бути вибраними нарівні зі всіма громадянами.

  Правом бути вибраними депутатами Верховної Ради СРСР володіють громадяни, що досягли 23 років; депутатами Верховної Ради союзною або автономною республіки — громадяни, що досягли 21 року; депутатами місцевих Рад — громадяни, що досягли 18 років. Не мають виборчих прав лише особи, у встановленому законом порядку визнані божевільними. До прийняття Конституції СРСР 1936 виборчих прав позбавлялися представники експлуататорських класів. Це тимчасове обмеження було викликане запеклою класовою боротьбою.

  Загальність виборів — важлива і дієва форма участі радянських громадян в формуванні і діяльності органів державної влади. Дотримання цього принципу гарантується політичними (влада трудящих) і економічними (соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя і засоби виробництва) основами радянського суспільства і забезпечується порядком складання списків виборців, організації виборчих ділянок, призначенням виборів на неробочий день, можливістю голосування для громадян, що знаходяться поза своїм постійного місця проживання (у поїздах далекого дотримання, пароплавах, лікарнях), відсутністю яких-небудь виборчих внесків, застав і т.д.

  Радянське законодавство закріплює організаційно-правові форми участі громадян в проведенні самих виборів, контролю за їх ходом з боку громадськості, а також встановлює кримінальну відповідальність тих, хто шляхом насильства, обману, загрози або підкупу перешкоджає радянським громадянам в здійсненні їх права обирати і бути вибраним.

  Конституції більшості буржуазних держав проголошують Ст і. п., проте в результаті цілої системи обмежень (цензов), різних обмовок і поправок, передбачених в самому законодавстві (див. Цензи виборчі ), значна кількість виборців, головним чином представники трудящих, солдати, жінки і ін. відстороняється від участі у виборах. Див. також Виборча система .

  Ст Ст Кравченко.