Цензи виборчі, умови надання виборчих прав, встановлені конституціями або виборчими законами. Цензи вводилися в 18—19 вв.(століття) буржуазією, що прийшла до влади, з метою відчуження трудящих від участі у виборах представницьких органів, а також в роботі цих органів. Найбільш поширеними були: майновий ценз (виборче право мають лише громадяни, що мають у власності встановлений, досить високий мінімум майна); освітній ценз (для участі у виборах необхідний певний мінімум освіти, практично недоступний у той час для більшості трудящих) і його різновид — ценз письменності. Проти трудящих, вимушених мігрувати у пошуках роботи, був направлений ценз осідлості — вимога більш менш тривалого мешкання в даній країні або даному місті; ценз громадянства (надання виборчих прав особам, які протягом визначеного терміну є громадянами даної держави). Дуже довго (у деяких державах Західної Європи — у Франції аж до 2-ої половини 40-х рр., в Швейцарії аж до 70-х рр. 20 ст) від участі у виборах закон відчужував жінок. До 60—70-х рр. 20 ст в багатьох буржуазних державах зберігався високий віковий ценз (20—21 рік), що не допускав до участі у виборах молодь. Поряд з перерахованими формальними Ц. і. вводилися т.з. моральні цензи (наприклад, вимога «хорошій репутації»), що давали широку можливість усунути від участі у виборах неугодних осіб.
В результаті класової боротьби трудящих на чолі з робочим класом в сучасних буржуазних державах проголошене загальне виборче право, а більшість Ц. і. скасовано, проте різні законодавчі перешкоди для участі у виборах зберігаються. Так наприклад, в законодавстві штатів США існує близько 50 Ц. і. (усунення від виборів військовослужбовців, чиновників деяких державних установ, ценз осідлості від 3 мес до 1 року і т.д.). У Франції встановлений ценз осідлості (6 мес в даному місці проживання). Жорсткі расові цензи, повністю усуваючі від участі у виборах африканців, діють в ЮАР(Південно-африканська Республіка) і Південній Родезії. Не дивлячись на проголошення загального виборчого права, високі вікові цензи зберігаються для надання пасивного виборчого права, встановлюються вимоги застави виборчого для виставляння своєї кандидатури на виборах; для обрання на відповідальні державні пости пред'являються, крім того, вимоги релігійного характеру, природженого громадянства і т.п.
В соціалістичних державах немає Ц. і., окрім вікового, який, як правило, складає 18 років. У Радянській державі в перші роки Радянської влади позбавлялися виборчих прав особи, що належали до експлуататорських класів. Такого ж роду міри проводилися в Румунії, В'єтнамі. У СРСР всі громадяни, що досягли 18 років, мають право обирати і бути вибраними, за винятком осіб, визнаних у встановленому законом порядку божевільними. У Верховну Раду СРСР можуть бути вибрані громадяни СРСР, що досягли 21 року.
