Коллонтай (вроджена — Домонтовіч) Александра Михайлівна [19(31) .3.1872, Петербург, — 9.3.1952, Москва], діяч міжнародного і російського революційного руху, радянський дипломат. У РСДРП з 1906; член Комуністичної партії з 1915. Народилася в сім'ї генерала. Знайомство в кінці 90-х рр. 19 ст з Е. Д. Стасової сприяло становленню революційних поглядів К.; вона почала співробітничати в соціал-демократичному друці. У 1905 ініціатор створення «Суспільства взаємодопомоги робітницям». У 1908 емігрувала. Примикала до ліквідаторів, читала лекції в школі в Болонье, організованій групою «Вперед» . Брала участь в соціал-демократичному русі Англії, Німеччини, Данії, Франції, Бельгії, Швейцарії, Швеції, Норвегії, США. Була делегатом РСДРП на міжнародних соціалістичних конгресах в Штутгарті (1907), Копенгагені (1910), Базелі (1912). В період 1-ої світової війни 1914—18 стає на більшовицькі позиції; веде антимілітаристську пропаганду в європейських країнах і США. Підтримувала тісний зв'язок с В. І. Леніном, виконувала його доручення. Після Лютневої революції 1917 повернулася до Росії. Член Виконкому ради Петрограду. Делегат 7-ої (Квітневою) конференції РСДРП (б) 1917 від більшовицької військової організації і 1-го з'їзду Рад, на якому вибрана член ЦВК(Центральний виконавський комітет) від більшовиків. Вела діяльну агітаційну роботу серед солдатів і матросів. При поверненні із Стокгольма, куди їздила на нараду Циммервальдського об'єднання, була в липні 1917 арештована Тимчасовим урядом. На 6-м-коді з'їзді РСДРП (б) в 1917 вибрана (заочно) одним з почесних голів з'їзду; вибрана членом ЦК партії. Брала участь в підготовці і проведенні Жовтневого озброєного повстання в Петрограді. Учасниця засідання ЦК РСДРП (б) 10 (23) жовтня 1917, що прийняв рішення про озброєне повстання. Делегат і член президії 2-го з'їзду Рад (жовтень 1917); вибрана член ВЦИК; увійшла до складу першого Радянського уряду як нарком соціального забезпечення (тоді державного піклування). У 1918, стоячи на позиціях «лівих комуністів», вийшла з СНК(Рада Народних Комісарів), потім визнала свої помилки. У 1920 завідувачка женотделом ЦК РКП (б). Під час дискусії про профспілки учасниця антипартійної групи «робочій опозиції» . В 1921—22 секретар Міжнародного жіночого секретаріату при Комінтерні. До. — перша в світі жінка: з 1923 радянський повпред і торгпред в Норвегії, в 1926 в Мексиці, в 1927—30 повпред в Норвегії, в 1930—45 посланець, потім посол в Швеції. З 1945 радник МЗС(Міністерство закордонних справ) СРСР. Автор книг і статей, головним чином по питаннях жіночого революційного руху. Нагороджена орденом Леніна, 2 ін. орденами, мексиканським орденом «Агила ацтека», норвезьким «Орденом святого Олафа».
Соч.: Ізбр. статті і мови, М., 1972; Спогади про Ілліча, М., 1969.
Літ.: Іткина А. М., Революціонер, трибун, дипломат. Сторінки життя А. М. Коллонтай, 2 видавництва, М., 1970.
