Стасова Олена Дмитрівна [3(15) .10.1873, Петербург, — 31.12.1966, Москва], діяч російського і міжнародного комуністичного руху, Герою Соціалістичного Труда (1960). Член Комуністичної партії з 1898. Дочка Д. Ст Стасова . Закінчивши гімназію, працювала разом з Н. До. Крупськой в недільних школах для робітників, вела соціал-демократичну пропаганду. З 1898 працювала в Петербурзькому «Союзі боротьби за звільнення робочого класу». З 1901 агент «Іскри» . Партійну роботу вела в Петербурзі, Орлові, Києві, Смоленську, Москві, Мінську, Вільно (Вільнюс). У 1904—06 була секретарем Сівши. бюро ЦК, Петербурзького комітету РСДРП, Російського бюро ЦК РСДРП. З серпня 1905 до 1906 працювала в ЦК РСДРП в Женеві, брала участь у виданні газети «Пролетар» . У 1907—12 пропагандист, представник ЦК РСДРП в Тбілісі. У 1911 член Російської організаційної комісії із скликання 6-ої (Празькою) Всеросійської конференції РСДРП; на конференції (1912) затверджена кандидатом для кооптації в член ЦК. Неодноразово піддавалася арештам, в 1913—16 — в засланні в губернії Енісейськой. З лютого 1917 до березня 1920 секретар ЦК партії. Активно брала участь в підготовці і проведенні Жовтневого озброєного повстання, на 6-м-коді з'їзді РСДРП (б) обиралася кандидатом в члени ЦК. У 1918 член Президії Петрограду ЧК, член бюро Петрограду ЦК РКП (б). У 1920—21 завідувачка орготделом комітету Петрограду РКП (б), брала участь в організації і роботі 1-го з'їзду народів Сходу (Баку, 1920), секретар президії Ради пропаганди і дії народів Сходу, член Кавказького бюро ЦК РКП (б). З 1921 працювала у Комінтерні. У 1927—37 заступник голови Виконкому Міжнародної організації допомоги борцям революції (МОПР) і голова ЦК МОПР СРСР. У 1935—43 член Інтернаціональної контрольної комісії Комінтерну. У 1932 на Амстердамському антивоєнному конгресі обиралася членом Усесвітнього антивоєнного і антифашистського комітету. У 1934 брала участь в створенні Усесвітнього антивоєнного і антифашистського жіночого комітету. У 1938—46 редактор журналу «Інтернаціональна література» (на англійській і французькій мові). З 1946 займалася суспільно-літературною діяльністю. Делегат 7—9-го, 15—17-го і 22-го з'їздів партії; на 7—8-м-коді з'їздах обиралася членом ЦК, на 16-м-коді — членом ЦКК(Центральна контрольна комісія). Була членом ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР С. — автор багатьох статей і спогадів. Складачка книги: Ст Ст Стасов, «Листи до рідних». Нагороджена 4 орденами Леніна, а також медалями. Похована на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Соч.: Спогади, М., 1969.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 475); Ісбах А. А.,. Товариш Абсолют, М., 1963; Льовідова С. М., Саліта Е. Р., Е. Д. Стасова, Л., 1969 (літ. с. 333—35); Абрамов А., Біля Кремлівської стіни, М., 1974.
