Крупськая (Ульянова) Надія Костянтинівна [14(26) .2.1869, Петербург, — 27.2.1939, Москва], учасниця революційного руху, радянський державний і партійний діяч, один з творців радянської системи народної освіти, доктор педагогічних наук (1936), почесний член АН(Академія наук) СРСР (1931). Член Комуністичної партії з 1898. Народилася в сім'ї демократично налагодженого офіцера. Будучи слухачкою Вищих жіночих курсів у Петербурзі, з 1890 входила в марксистські студентські кухлі. У 1891—96 викладала у вечірньо-недільній школі за Невськой заставою, вела революційну пропаганду серед робітників. У 1894 зустрілася с В. І. Леніном. У 1895 брала участь в організації і роботі Петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робочого класу». У серпні 1896 арештована. У 1898 засуджена до заслання на 3 роки в Уфімську губернію, яка на її прохання була замінена на с. Шушенськоє Енісейськой губернії, де відбував заслання Ленін; тут До. стала його дружиною. У 1900 закінчувала термін заслання в Уфі; вела заняття в робочому кружку, готувала майбутніх кореспондентів «Іскри». Після звільнення приїхала (1901) до Леніна до Мюнхена; працювала секретарем редакції газети «Іскра», з грудня 1904 — газета «Вперед», з травня 1905 секретар Закордонного бюро ЦК РСДРП. У листопаді 1905 разом з Леніном повернулася до Росії; спочатку в Петербурзі, а з кінця 1906 в Куоккала (Фінляндія) працювала секретарем ЦК партії. В кінці 1907 Ленін і К. знов емігрували; у Женеві До. була секретарем газети «Пролетар», потім газети «Соціал-демократ» . У 1911 викладач партійної школи в Лонжюмо. З 1912 в Кракові допомагала Леніну підтримувати зв'язки с«Правдою» і більшовицькою фракцією 4-ої Державної думи. В кінці 1913 — початку 1914 брала участь в організації видання легального більшовицького журналу «Робітниця». Делегат 2—4-го з'їздів РСДРП, учасниця партійною конференцій [у тому числі 6-й (Празькою)] і відповідальних партійних зборів (у тому числі Наради 22 більшовиків), проходівших до 1917. 3(16) квітня 1917 разом з Леніном повернулася в Росію. Делегат 7-ої Квітневої конференції і 6-го з'їзду РСДРП (б). Брала участь в створенні соціалістичних союзів молоді. Брала активну участь в Жовтневій революції 1917; через К. Ленін передавав керівні листи в ЦК і Петербурзький комітет партії, у ВРК; будучи членом райкому Виборгського РСДРП (б), працювала в нім в дні Жовтневого озброєного повстання. За словами М. Н. Покровського, До. до Жовтневої революції 1917, будучи найближчим співробітником Леніна «... робила те саме, що роблять тепер справжні хороші «зами», — розвантажувала Леніна від всієї поточної роботи, зберігаючи його час для таких крупних речей, як «Що робити?»» (Спогади о Н. До. Крупськой, 1966, с. 16).
Після встановлення Радянської влади До. — член колегії Наркомпроса РРФСР; разом з А. В. Луначарським і М. Н. Покровським готувала перші декрети по народній освіті, один з організаторів політіко-просвітніцької роботи. У 1918 вибрана дійсним членом Соціалістичної академії суспільних наук. У 1919 на пароплаві «Червона зірка» брала участь в агитпоходе по тільки що звільнених від білогвардійців районах Поволжья. З листопада 1920 голова Главполітпросвета при Наркомпросе. З 1921 голова науково-методичної секції Державної вченої ради (Гуса) Наркомпроса. Викладала в Академії комуністичного виховання. Була організатором ряду добровільних суспільств: «Геть неписьменність», «Друг дітей», голова суспільства педагогів-марксистів. З 1929 заступник наркома освіти РРФСР. Внесла крупний вклад до розробки найважливіших проблем марксистської педагогіки — визначення цілей і завдань комуністичного виховання; зв'язок школи з практикою соціалістичного будівництва; трудове і політехнічне виховання; визначення вмісту освіти; питання вікової педагогіки; основи організаційних форм дитячого комуністичного рухи, виховання колективізму і т. п. Велике значення До. додавала боротьбі з дитячою безпритульністю і бездоглядністю, роботі дитбудинків, дошкільному вихованню. Редагувала журнал «Народна освіта», «Народний учитель»,«На дорогах до нової школи», «Про наших дітей», «Допомога самоосвіті», «Червоний бібліотекар», «Школа дорослих», «Комуністична освіта», «хата-читальня» і ін. Делегат 7—17-го партійних з'їздів. З 1924 член ЦКК(Центральна контрольна комісія), з 1927 член ЦК ВКП (б). Член ВЦИК і ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР всіх скликань, депутат і член Президії Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Учасниця всіх з'їздів ВЛКСМ (окрім 3-го). Активний діяч міжнародного комуністичного руху, делегат 2-го, 4-го, 6-го, 7-го конгресів Комінтерну. До. — видний публіцист, оратор. Виступала на багаточисельних партійних, комсомольських, профспілкових з'їздах і конференціях, зборах робітників, селян вчителів. Автор багатьох робіт про Леніне і партії, по питаннях народної освіти і комуністичного виховання. Спогади До. про Леніне є коштовним історичним джерелом, освітлюючим життя і діяльність Леніна і багато важливих подій в історії Комуністичної партії. Нагороджена орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора. Похована на Червоній площі біля Кремлівської стіни.
Соч.: Спогади про Леніне, М., 1957; Про Леніне. Сб. ст. [2 під., М., 1965]; Ленін і партія, М., 1963; Педагогічні соч.(вигадування), т. 1—11, М., 1957—63.
Літ.: Кржіжановський Р. М., Друг і помічник Леніна, Вибране, М., 1957; 3еліксон-Бобровськая Ц. С., Н. До. Крупськая, в сб.(збірка): Славні більшовички, М., 1958; Поряд з Леніном. Спогади о Н. До. Крупськой. До 100-ліття з дня народження, М., 1969; Н. До. Крупськая. Бібліогр. праць і літератури про життя і діяльність, М., 1969; Педагогічні погляди і діяльність Н. До. Крупськой [М., 1969].
