Дискусія про профспілки
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дискусія про профспілки

Дискусія про профспілки, дискусія про роль і завдання профспілок, що відбувалася в РКП(б) в кінці 1920 — початку 1921, в обстановці переходу Радянської країни від Громадянської війни до мирного будівництва. Нові завдання вимагали зміни політики партії і Радянської держави, форм і методів політичної, організаційної і виховної роботи, що склалися в умовах військового часу. ЦК РКП(б) готував заміну політики військового комунізму новою економічною політикою, покликаною укріпити союз робочого класу з селянством на господарській основі, розробляв заходи, направлені на розвиток творчої ініціативи трудящих, на залучення їх в справу соціалістичного будівництва. У цих умовах зростала роль профспілок (що налічували в кінці 1920 понад 6,8 млн. членів). В цілях зміцнення профспілок і активізації їх діяльності, що ослабіла в роки війни, ЦК РКП(б) вважав за необхідне відмовитися від військових методів профспілкової роботи і перейти до послідовної робочої демократії в профспілкових організаціях. Проти цього виступив член ЦК партії Л. Д. Троцький. На 5-ій Всеросійській конференції профспілок і в тезах, представлених ЦК РКП(б) (листопад 1920), він вимагав подальшого «загвинчування гайок» — встановлення військового режиму в профспілках, «перетрушування» їх керівних кадрів адміністративними методами. Пленум ЦК РКП(б) (8—9 листопада 1920) відкинув тези Троцького і по пропозиції В. І. Леніна створив комісію для розробки заходів, направлених на розгортання профспілкової демократії. Порушивши партійну дисципліну, Троцький виніс розбіжності з питання про профспілки за межі ЦК, нав'язав партії дискусію, що відволікала сили партії від вирішення насущних практичних завдань, ставила під загрозу єдність партійних лав. Антипартійний виступ Троцького підсилив породжувані політичними і економічними труднощами хитання серед нестійких членів партії, оживило опозиційні елементи в РКП(б).

загрузка...

  Розбіжності з питання про роль профспілок з'явилися на ділі розбіжностями з питання про основи політики партії в період мирного будівництва, про відношення партії до селянства і безпартійної маси взагалі, про методи залучення трудящих в будівництво соціалізму. Це визначило характер і гостроту дискусії. Платформа троцкистов (Троцький, Н. Н. Крестінський і ін.) вимагала негайного одержавлення профспілок — перетворення їх в придаток державного апарату, що перечило самій суті профспілок і фактично означало їх ліквідацію. У основу профспілкової роботи троцкисти висували методи примусу і адміністрування.

  Група так званої робочої опозиції (А. Р. Капелюшників, С. П. Медведев, А. М. Коллонтай і ін.) висунула анархо-синдикалістське гасло передачі управління народним господарством профспілкам в особі «Всеросійського з'їзду виробників». «Робоча опозиція» протиставила профспілки партії і Радянській державі, заперечувала державне керівництво народним господарством.

  «Демократичний централізм» (Т. Ст Сапронов, Н. Осинський, М. С. Богуславський, А. С. Бубнов і ін.) вимагав свободи фракцій і угрупувань в партії, виступав проти єдиноначальності і твердої дисципліни на виробництві. Н. І. Бухарін, Ю. Ларін, Р. Я. Сокільників, Е. А. Преображенський і ін. утворили «буферну» групу, на словах що виступала за примирення розбіжностей і запобігання розколу в партії, а на ділі підтримуючу троцкистов. В ході дискусії більшість «буферної» групи відкрито прилучилися до Троцького. Платформи всіх опозиційних груп, не дивлячись на всі їх відмінності, були антипартійними, чужими ленінізму. Партія протиставила їм документ, підписане Ст І. Леніном, Я. Е. Рудзутаком, І. Ст Сталіном, М. І. Калініним, Р. І. Петровським, Ф. А. Сергєєвим (Артемом), А. С. Лозовським і ін., — так звану «платформу 10-ти». У ній були чітко визначені функції і завдання профспілок, підкреслена їх величезна роль у відновленні народного господарства, в розвитку соціалістичного виробництва.

  Боротьбу проти опортуністичних угрупувань і течій вели більшість членів ЦК РКП(б), очолюване Ст І. Леніном. Вирішальне значення для викриття опортуністичної суті опозиційних угрупувань, їх дезорганізаторській, розкольницькій діяльності мали статті і виступи Леніна, що допомагали комуністам і безпартійним розібратися в дискусії: його мова 30 грудня 1920 «Про професійні союзи, про теперішній момент і про помилки т. Троцького» (1921), стаття «Криза партії» (1921) і брошура «Ще раз про профспілки, про теперішній момент і про помилки тт. Троцького і Бухаріна» (1921). Ленін показав значення профспілок як виховній організації, як школи управління, школи господарювання, школи комунізму, як однієї з найважливіших ланок, що пов'язують партію з масами. Він глибоко обгрунтував необхідність проведення профспілкової роботи перш за все методом переконання. Переважна більшість членів партії об'єдналися довкола ленінської лінії ЦК РКП(б), і опозиціонери повсюдно потерпіли повну поразку. Десятий з'їзд РКП (б) (березень 1921) підвів підсумки дискусії, прийняв ленінську платформу і засудив погляди опозиційних груп. У спеціальній резолюції «Про єдність партії», прийнятої за пропозицією Леніна, з'їзд наказав негайно розпустити всі опозиційні групи і не допускати надалі яких-небудь фракційних виступів в рядах партії. Ідейний розгром антипартійних груп під час дискусії мав величезне значення для здійснення переходу до неп(нова економічна політика) в, для зміцнення єдності партії і подальшого розвитку радянських профспілок. Ленінські вказівки про роль профспілок як школі комунізму є і нині одним з найважливіших принципів політики КПРС відносно профспілок.

  Літ.: Ленін Ст І., Про професійні союзи, про теперішній момент і про помилки т. Троцького, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 42; його ж, Криза партії, там же; його ж, Доповідь про роль і завдання професійних союзів на засіданні комуністичної фракції з'їзду 23 січня. Завершальне слово по доповіді про роль і завдання професійних союзів на засіданні комуністичної фракції з'їзду 24 січня. [II Всеросійський з'їзд гірників 25 січня — 2 лютого 1921], там же; його ж, Ще раз про профспілки, про теперішній момент і про помилки тт. Троцького і Бухаріна, там же; його ж, Мова при відкритті з'їзду 8 березня. Звіт про політичну діяльність ЦК РКП(б) 8 березня. Завершальне слово по звіту ЦК РКП(б) 9 березня. Мова про професійних союзах 14 березня. Доповідь про єдність партії і анархо-синдикалістському ухилі 16 березня. Мова при закритті з'їзду 16 березня. [X з'їзд РКП(б) 8—16 березня 1921], там же, т. 43; Резолюції Х з'їзду РКП(б): Про єдність партії, Про синдикалістський і анархістський ухил в нашій партії, Про роль і завдання профспілок, в кн.: КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 2, М., 1970.

  М. Ф. Андерсон.