Кишкова флора, мікроорганізми, що мешкають в кишечнику здорових людей і тваринних і таких, що не роблять, як правило, шкідливого впливу на організм господаря. Присутність мікробів в кишечнику — результат симбіозу, що виробився в процесі еволюції. Мікроби заселяють кишечник господаря з перших годин життя, потрапляючи туди головним чином з їжею. З розвитком організму (від новонародженого до дорослого стани) До. ф. міняється, поки не придбає певну стабільність — т.з. нормальна До. ф., що складається з 2 груп мікроорганізмів: 1) комменсальниє форми (див. Коменсалізм ) і сапрофіти, 2) умовно, або потенційно, хвороботворні.
У верхньому відділі тонких кишок мікробів порівняно мало, оскільки більшість їх гине у шлунку під дією соляної кислоти шлункового соку. Тут переважають аеробні стрептококи (так звані ентерококи), лактобацили і дріжджі. У нижніх відділах кишечника більше грамнегативних бактерій, головним чином з групи кишкової палички, і спороносних бацил. У 1 г калу міститься 3—5·10 11 мікробів, а у вмісті всього кишечника — біля 10 15 мікроорганізмів. Порушення видового складу і кількісних співвідношень різних мікробів в До. ф., що викликається, наприклад, антибіотиками, називається дисбактеріозом (або дісбіозом). От До. ф., її складу і стану залежать перебіг процесів травлення, утворення ряду ферментів (наприклад, целюлази, розкладаючої клітковину) і інших фізіологічно активних речовин (амінокислот, нуклеотидів, вітамінів ) , що не синтезуються організмом господаря. Див. також Мікрофлора .
