Кардано (Cardano) Джероламо (Ієронімус) [24.9.1501 (по ін. даним, 1506), Павія, — 21.9.1576, Рим], італійський філософ, лікарка і математик. Розробив космологічну систему («Про тонкість речей», 1550; «О мінливості речей», 1557), близьку ін. аналогічним побудовам натурфілософії Відродження (Б. Телезіо, Дж. Бруно і ін.). При помітних межах матеріалізму (вічна матерія вважається основою речей) в ній домінує містичний неоплатонізм . По До., світ будується з трьох елементів — землі, води, повітря; в матерії дві властивості — теплота і вологість; вогонь — лише форма існування всепроніцающего і усюдисущого небесного тепла, тобто матерії зближуваною, таким чином, зі світлом неоплатоников. Становленням речі зобов'язані світовій душі. Розум, єдиний у всіх людей, — пасивний, і лише божественний початок, в нім закладене, робить можливим богопознаніє в містичному сходженні. Від розуму До. відрізняє інтелект, активний елемент людської свідомості; суть речей чоловік осягає лише там, де об'єкт, як в математиці, цій вищій формі пізнання, створюється інтелектом і йому уподібнюється. Натурфілософія До. — і основа і остаточний синтез його всілякої вченої діяльності в області астрології і алхімії, медицини і фізики, математики, інженерії, психології іь т.д. Роботи До. зіграли велику роль в розвитку алгебри; одним з перших в Європі він став допускати негативне коріння рівнянь. З ім'ям До. зв'язують формулу вирішення неповного кубічного рівняння (Кардано формула ). До. займався також питаннями передачі рухи, теорією важелів і ін. (див. Карданна передача, Карданний механізм ) .
Соч.: Opera omnia, v. 1—10, Lugdini, 1663; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про моє життя, М., 1938.
Літ.: Стройк Д. Я., Короткий нарис історії математики, пер.(переведення) з йому.(німецький), 2 видавництва, М., 1969; Rivari Е., La Mente di G. Cardano, Bologna, 1906; Simili A., G. Cardano nella luce e nell''ombra del suo tempo, Mil., 1941; Bellini A., G. Cardano e il suo tempo. Mil., 1947.
