Капіталістична система світового господарства, сукупність міжнародних економічних взаємозв'язків і взаємин країн несоциалістічеського світу. Охоплює як капіталістично розвинені держави, так і економічно відсталі країни. У її основі лежать панування приватної власності на засоби виробництва, буржуазні стосунки розподілу і обміну. Визначальна роль в До. с. м. х. належить виробничим стосункам, що виникають на базі капіталістичного способу виробництва, які опосредствуются в ній через стосунки міжнародного обміну товарами, фінансовими коштами і різного роду комерційними послугами.
Процес становлення До. с. м. х. розгортався по двох основних напрямах: по лінії розвитку капіталізму углиб, тобто шляхом зростання капіталістичного виробництва в окремих країнах, і розвитку капіталізму вшир, головним чином шляхом поширення колоніального і напівколоніального панування жменьки капіталістичних країн на все нові країни і території. Матеріальні багатства, що експропріюють буржуазією в залежних країнах, послужили основою процесу первинного накопичення капіталу в метрополіях.
Тривалий процес формування До. с. м. х., що почався в 16 ст, повністю завершився до початку 20 ст Злиття промислового капіталу з банківським і встановлення безроздільного панування фінансового капіталу в світовій економіці і політиці привели до того, що при імперіалізмі До. с. м. х. остаточно перетворилася на антагоністичну сукупність двох основних груп країн: промислово розвинених капіталістичних держав і величезної маси аграрно-сировинних колоніальних і залежних країн. В той же час вже до цього часу різко посилилися внутрішні протиріччя і в самій групі промислово розвинених країн, що виявляються в боротьбі за ринки збуту продукції і капіталу. Досліджуючи закономірності розвитку світового господарства почала 20 ст, В. І. Ленін виявив, що в нім встановилася монополія двоякого роду: по-перше, монополія фінансового капіталу в країнах розвиненого капіталізму; по-друге, монополія цих небагатьох країн над всім останнім світом. Матеріальною основою колоніального панування імперіалістичних держав в До. с. м. х. на даній стадії її розвитку стає концентрація виробництва і міжнародного обміну в руках монополій. Одній з найістотніших меж До. с. м. х. стає вивіз капіталу . Поєднання докапіталістичних форм виробництва з імперіалістичними формами і методами експлуатації посилювало протиріччя До. с. м. х., вело до подальшого посилення нерівномірності розвитку її різних частин, окремих країн і районів. Це привело до кризи системи, що є невід'ємною складовою частиною загальної кризи капіталізму .
Початок кризи До. с. м. х., його перший етап характеризується істотним скороченням сфери панування імперіалізму в світовій економіці і помітним ослабінням в ній колоніальних засад. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції означала: 1) підривання важливої економічної основи імперіалізму — території розділу світу; 2) різке звуження сфери міжімперіалістичної боротьби за економічний розділ і переділ світу; 3) скорочення у зв'язку з цим можливості використання експорту капіталу як універсальний засіб імперіалістичної експансії в усесвітньому масштабі. Під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції почалася криза колоніальної системи. У рамках, що звузилися, До. с. м. х. імперіалістична боротьба за розділ монопольних сфер впливу продовжувала наростати, хоча можливості для такої боротьби вже були обмежені. Фінансовий капітал цих держав в своїй експансіоністській політиці стикався з необхідністю зважати на співвідношення сил, що змінилося не в його користь, на світовій арені. У 1929—33 економіка світового капіталізму була вщент приголомшена найбільшою в його історії циклічною кризою надвиробництва.
2-я світова війна 1939—45 ознаменувала собою настання другого етапу кризи До. с. м. х. Після війни на дорогу соціалізму встала низка нових країн Європи і Азії, почався процес формування соціалістичної системи світового господарства. У перші післявоєнні роки відбувалося також відновлення і подальший розвиток різко порушених війною світових господарських зв'язків капіталізму, спостерігався порівняно швидкий, хоча нестійкий і нерівномірний, зростання його продуктивних сил. До середини 50-х рр. масштаби промислового виробництва у кордонах, що значно скоротилися після війни, До. с. м. х. перевершили рівень передвоєнних років більш ніж в 2 рази, фізичний об'єм міжнародного товарообігу зріс майже на 2 / 3 . Але в звужених соціалізмом рамках До. с. м. х. імперіалізм фактично виявився вже не в змозі, як раніше, повністю визначати напрям розвитку світової економіки і політики, вершити долі народів багатьох країн «третього світу». Після війни ряд колоній добилися національній самостійності. Прискорилися і темпи їх економічного зростання.
Третій етап кризи До. с. м. х., перехід до якого намітився приблизно з 2-ої половини 50-х рр., проходіл під знаком швидкого зростання економіки світового соціалізму, подальшого посилення нерівномірності розвитку капіталізму і завершення процесу розпаду найбільших колоніальних імперій. Визначальним чинником подальшого поглиблення кризи До. с. м. х. стала та, що швидко зростає потужність світового соціалізму. В той же час в рамках світової економіки капіталізму спостерігалося помітне зростання продуктивних сил. У 1955—70 обсяг промислового виробництва несоциалістічеського світу збільшився в 2,2 разу, у тому числі приблизно в 2,16 разу в країнах розвиненого капіталізму і майже в 3 рази в країнах, що розвиваються. Але таке зростання виробництва не привело в цілому до зміцнення позицій імперіалізму в До. с. м. х. Сталося подальше посилення міжімперіалістичних протиріч в результаті зміни співвідношення сил між монополіями різних країн. Неухильно заглиблюється основний антагонізм капіталістичного способу виробництва, і на цій базі відбувається поглиблення всіх соціальних антагонізмов в країнах розвиненого капіталізму. Розширення боротьби країн, що звільнилися, за справжню незалежність, зростаюча потужність світового соціалізму і його всемірна підтримка національно-визвольного руху на «третьому світі» привели до фактичного розвалу колоніальної системи імперіалізму. Всі ці взаємозв'язані процеси зумовили послідовний хід розвитку кризи До. с. м. х. і прогресуюче ослабіння гегемонії в ній фінансового капіталу імперіалістичних держав. Особливого значення починають набувати тенденції, що відображають процес підривання монопольного положення імперіалізму в міжнародних економічних відносинах у зв'язку з швидким зростанням економічного і технічного співробітництва між соціалістичними країнами, що розвиваються. В результаті істотний скорочуються можливості імперіалізму ефективно використовувати торговельно-економічну блокаду проти колишніх колоній і напівколоній. У новій обстановці колоніальна політика імперіалістичних держав переслідує мету утримати країни, що звільнилися, на нерівноправному положенні капіталістичного міжнародного розподілу праці. Найважливішою межею структури До. с. м. х. і в умовах розпаду колоніальної системи імперіалізму залишається величезний розрив в рівнях економічного розвитку двох основних груп країн. На «третій світ», де зосереджено більш 2 / 3 населення несоциалістічеських країн, доводиться лише менш 1 / 6 виробництва сукупного валового продукту До. с. м. х.
Істотні зміни в економіці світового капіталізму відбуваються у вирішальній галузі матеріального виробництва — в промисловості що характеризується різким посиленням нерівномірності темпів розвитку окремих провідних галузей під впливом науково-технічного прогресу. У галузевій структурі промисловості виявляються довготривалі тенденції: а) помітне зниження в цілому долі її добувних галузей; би) порівняно сповільнені темпи зростання легкої промисловості і відповідне падіння її питомої ваги; у) різке підвищення ролі більшості галузей важкої індустрії, доля якої в загальному об'ємі промисловій продукції До. с. м. х. на початку 70-х рр. досягла 57%, тоді як в кінці 30-х рр. вона складала близько 40%; г) неухильно зростаюче значення енергетичної промисловості, її доля відповідно збільшилася з 4 до 8%. Особливо зростає роль крупної промисловості в ході сучасної науково-технічної революції, що охоплює головним чином найбільш монополізовані сектори До. с. м. х. Порівняно швидке зростання цих секторів зумовлює характер і особливості розширення масштабів міжнародного капіталістичного розподілу праці і помітне підвищення в нім питомої ваги індустріально розвинених країн. При загальному зростанні фізичного об'єму товарообігу на світовому капіталістичному ринку в 1955—70 в 2,9 разу їх доля в цьому товарообігу збільшилася відповідно з 75 до 81%. У економіці «третього світу» також намітилися процеси, які у свою чергу починають надавати дію на структуру міжнародного розділення праці. Вони пов'язані в першу чергу з помітним прискоренням темпів зростання промисловості в країнах аграрно-сировинної периферії До. с. м. х. В результаті за період 1955—70 обсяг їх промислового виробництва в цілому збільшився в 3,2 разу. Саме у сфері промислового виробництва почала в основному виявлятися тенденція дії розпаду колоніальної системи на структуру міжнародного капіталістичного розподілу праці.
В обстановці поглиблення кризи До. с. м. х. відбуваються характерні зміни і в ін. найважливішій сфері матеріального виробництва — сільському господарстві. Масштаби цих змін значно менші, ніж в промисловості, що відображає одне з найбільш загальних і глибоких протиріч капіталістичного способу виробництва — між промисловістю і землеробством. Загальний об'єм з.-х.(сільськогосподарський) виробництва в рамках сучасного несоциалістічеського світу в 1955—70 збільшився на 45%, а в порівнянні з середнім рівнем 1934—38 зріс мало чим більш ніж в 2 рази. З обліком же приросту населення виробництво з.-х.(сільськогосподарський) продукції на одного жителя зросло трохи. На початку 70-х рр. воно було в середньому на 18—20% вище за рівень початку 50-х рр., причому це зростання сталося головним чином за рахунок країн розвиненого капіталізму.
Зрушення у сфері матеріального виробництва зумовили у вирішальній мірі особливості розвитку міжнародного розподіли праці в сучасній До. с. м. х. Диспропорційна зростання основних галузей промисловості і сільського господарства привела до подальшого посилення диспропорційної розвитку різних напрямів міжнародного товарообігу як в цілому, так і в рамках окремих груп країн. Між імперіалістичними державами, монополіями і їх союзами продовжують наростати конкуренція, боротьба за ринки збуту і сфери додатка капіталу. Заходи по економічному розділу До. с. м. х. усе більш набувають державно-монополістичного характеру. Одночасно посилюється тенденція до імперіалістичної інтеграції, яка прискорює ломку міждержавних економічних перегородок, збільшує міру усуспільнення виробництва. Але в той же час об'єктивно прогресивний процес господарського зближення націй як і раніше розвивається в украй потворних формах. Створюються торговельно-економічні блоки, що змагаються між собою, є союзами фінансовій олігархії, для спільного настання на позиції трудящих, для господарського підпорядкування і експлуатації країн, що розвиваються. Подальше поглиблення нерозв'язних антагонізмов До. с. м. х. знаходить своє віддзеркалення і в зростаючій дезорганізації її валютно-фінансової системи. Криза цієї структури перетворилася на один з найважливіших напрямів загальної кризи капіталістичного світу, інфляції, що посилюється, неврівноваженості платіжних балансів, розширення валютних обмежень.
Державно-монополістичний капіталізм використовує всі засоби для того, щоб укріпити капіталістичне світове господарство: розширюються функції держави, охоплюючи найголовніші сфери економічного життя капіталістичного суспільства, підвищується роль програмування і регулювання світової капіталістичної економіки.
Завдання подальшого соціально-економічного прогресу людства, прискореного зростання його продуктивних сил в сучасну історичну епоху усе більш настійно вимагають ліквідації світової системи економічної експлуатації одних країн іншими і створення достовірно рівноправного міжнародного розподілу праці, такої всеосяжної системи світових господарських стосунків, яка відповідала б життєвим інтересам людського суспільства (див. Світове господарство ) .
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1—3, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23—26; Ленін Ст І., До характеристики економічного романтизму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27; Матеріали XXIII з'їзду КПРС, М., 1966; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Міжнародна нарада комуністичних і робочих партій. Документи і матеріали М., 1969; Манукян А. А., Проблеми післявоєнного розвитку економіки капіталістичних країн, М., 1966; Рималов Ст Ст, Розпад колоніальної системи і світове капіталістичне господарство, М., 1966; Бункина М. До., Центри світового імперіалізму: підсумки розвитку і розставляння сил, М., 1970; Політична економія сучасного монополістичного капіталізму, т. 2, М., 1970.
