Засновницькі збори в Росії, парламентська установа, засідання якої проходіло 5(18) січня 1918 в Таврійському палаці в Петрограді. У Росії вперше вимога скликання В. с. (Великого собору) висунули декабристи, ідея В. с. (Земського собору) пропагувалася членами «Землі і воля» 1860-х рр., увійшла до програмних документів «Народної волі» . Гасло скликання В. с. був включений в 1903 в програму РСДРП. Широкого поширення набув він в період першої російської Революції 1905–07. Після перемоги Лютневої революції 1917 ідея В. с. була популярна серед широких, головним чином дрібнобуржуазних мас. Дрібнобуржуазні і буржуазні партії використовували її для відвернення мас від революційної боротьби, стверджуючи, що В. с. законодавчо вирішить всі економічні і політичні проблеми. Проте Тимчасовий уряд під тиском буржуазії перешкоджало скликанню його із-за боязні, що В. с. «... у сучасній Росії дасть більшість селянам лівішим, ніж есери» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 34, с. 35). Більшовики не відкидали ідею В. с., але закликали маси до революційної боротьби, вказували, що в умовах переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичне «життя і революція відводять Засновницькі збори на задній план» (там же, т. 31, с. 110). В. І. Ленін підкреслював, що республіка Рад є вищою формою демократії, чим буржуазно-демократична республіка с У. с. 9(22) серпня 1917 буржуазний Тимчасовий уряд призначив на 12(25) листопада вибори у В. с. Положення про вибори передбачало загальне виборче право.
Після перемоги Жовтневої революції 1917 партія більшовиків прагнула допомогти дрібнобуржуазним масам на власному досвіді, шляхом порівняння В. с. з Радами, позбавитися від буржуазних конституційних ілюзій. За словами Леніна, більшовики, щоб «... зруйнувати буржуазний парламент в Росії, спершу повинні були скликати Засновницькі збори навіть після нашої перемоги» (там же, т. 41, с. 257). СНК(Рада Народних Комісарів) підтвердив дату виборів, які відбулися в листопаді – грудні, а в деяких віддалених місцях в січні 1918. У голосуванні із-за поганої підготовки виборів, саботажу контрреволюціонерів і Громадянської війни, що фактично почалася, брала участь близько половини виборців, з них 23,9% голосували за більшовиків, 40% за есерів, 2,3% за меншовиків, 4,7% за кадетів, останні – за ін. дрібнобуржуазні і буржуазні партії і групи. Підсумки виборів не відображали реального співвідношення політичних сил в країні т.к. рабочий клас і партія більшовиків впливали на непролетарські маси «... незрівнянно більше в позапарламентській боротьбі, чим в боротьбі парламентської» (там же, т. 34, с. 219). Але і формальні підсумки виборів свідчили про закономірність перемоги Жовтневої революції. Більшовики добилися успіху на виборах в Петрограді (45% всіх голосів), Москві (48%), на Сівбу. (56%) і Зап. (67%) фронтах, на Балтійському флоті (58,2%), в 20 округах Північно-західних і Центральнопромишленних районів (53,1%). За більшовиками йшли більшість пролетаріату і майже половина солдатів.
Контрреволюція вела боротьбу проти Сов. власті під гаслом «Вся влада Засновницьким зборам!». Вона створила «Союз захисту Засновницьких зборів» . 5(18) січня відкрилося засідання В. с. З 715 депутатів присутнє близько 410. Переважали есери-центристи на чолі с В. М. Чорновим. Більшовицьких депутатів було близько 120. Контрреволюційна більшість В. с. відмовилося обговорювати запропоновану від імені ВЦИК Я. М. Свердловим Декларацію прав народу трудящого і експлуатованого, не визнало декрети Сов. власті, прийняті на Другому Всеросійському з'їзді Рад робочих і солдатських депутатів . Більшовицька фракція покинула засідання. Потім пішли ліві есери і представники деяких ін. партій. Засідання В. с. було закрито в 5-м-коді годині ранку 6(19) січня на вимогу караулу. В ніч з 6(19) на 7(20) січня ВЦИК по доповіді Леніна прийняв декрет про розпуск В. с., схвалений народними масами і делегатами Третього Всеросійського з'їзду Рад .
Істочн.: Всеросійські Засновницькі збори (1917 р. в документах і матеріалах), М-код, – Л., 1930.
Літ.: Ленін Ст І., Тези про Засновницькі збори, Поли. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35; його ж, Вибори в Засновницькі збори і диктатура пролетаріату, там же, т. 40; Рубінштейн Н. Л., До історії Засновницьких зборів, М. – Л., 1931; Історія КПРС, т. 3, кн. 1, 1967, с. 488-99: Знаменський О. Н., У, І, Ленін про Засновницькі збори, в збірці: У, І. Ленін в Жовтні і в перші роки Радянської влади, Л., 1970.
