Декларація прав народу трудящого і експлуатованого

Декларація прав народу трудящого і експлуатованого, найважливіший конституційний акт Радянської республіки, що законодавчо закріпив завоювання Великої Жовтневої соціалістичної революції і що проголосив основні принципи і завдання соціалістичної держави. Написана Ст І. Леніном. Прийнята 12(25) січня 1918 3-м-кодів Всеросійським з'їздом Рад робочих і солдатських депутатів, а потім 18(31) січня 1918 3-м-кодів Всеросійським з'їздом Рад. Декларація проголосила Росію республікою Рад робітників, солдатських і селянських депутатів, влада в якій повинна належати цілком і масам виключно трудящих і їх повноважному представництву — Радам робітників, солдатських і селянських депутатів; встановила федеральний принцип пристрою Радянської держави як вільного союзу вільних націй, а також встановила систему найвищих органів державної влади. Основним завданням Радянської влади Декларація оголосила знищення всякої експлуатації людини людиною, повне усунення ділення суспільства на класи, придушення опору експлуататорів і встановлення соціалістичної організації суспільства, підтвердила відміну приватної власності на землю, декрети про робочий контроль, про створення ВСНХ(Вища рада народного господарства), націоналізацію банків, ввела загальну трудову повинність, декретувала утворення Червоної Армії. У Декларації були закріплені принципи радянської зовнішньої політики: політика світу, відміна таємних договорів, пошана до національного суверенітету всіх народів. Були схвалені проголошені СНК(Рада Народних Комісарів) незалежність Фінляндії, виведення військ з Ірану, оголошення свободи самовизначення Вірменії і закон про анулювання позик, увязнених царським і буржуазним Тимчасовим урядами. Декларація була включена в Конституцію РРФСР 1918 як її 1-й розділ.

  Літ.: Історія Радянської Конституції. Сб. документів 1917—1957, М., 1957, с. 44—46.