Декларація наради представників комуністичних і робочих партій соціалістичних країн
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Декларація наради представників комуністичних і робочих партій соціалістичних країн

Декларація наради представників комуністичних і робочих партій соціалістичних країн, прийнята на тому, що відбувся в Москві 14 — 16 листопада 1957 нараді представників Албанської партії праці, Болгарській комуністичній партії, Угорській соціалістичній робочій партії, Партії трудящих В'єтнаму, Соціалістичної єдиної партії Німеччини, Комуністичної партії Китаю, Трудової партії Кореї, Монгольської народно-революційної партії Польській об'єднаній робочій партії, Румунській робочій партії, КПРС, Комуністичній партії Чехословакії.

  Декларація дає широку картину корінних змін, що сталися в розставлянні сил на світовій арені. «Основним вмістом нашої епохи, — говориться в Декларації, — є перехід від капіталізму до соціалізму, початий Великою Жовтневою соціалістичною революцією в Росії. Тепер уже більш за третину населення всього світу... вступило на дорогу соціалізму...» (Програмні документи боротьби за мир, демократію і соціалізм, М., 1960, с. 4—5). Вказавши на наявність військової небезпеки, створеної імперіалістичними кругами США, Декларація підкреслила, що боротьба за мир є первинним завданням комуністичних партій. Декларація відзначила, що основу взаємин країн світової соціалістичної системи, всіх комуністичних і робочих партій складають перевірені життям принципи пролетарського інтернаціоналізму, і сформулювала загальні закономірності соціалістичної революції і соціалістичного будівництва у всіх країнах, вступаючих на дорогу соціалізму: керівництво масами трудящих з боку робочого класу, ядром якого є марксистсько-ленінська партія, в проведенні пролетарської революції в тій або іншій формі і встановленні диктатури пролетаріату в тій або іншій формі; союз робочого класу з основною масою селянства і ін. шарами трудящих; ліквідація капіталістичній власності і встановлення суспільної власності на основні засоби виробництва; поступове соціалістичні перетворення сільського господарства; планомірний розвиток народного господарства, направлений на побудову соціалізму і комунізму, на підвищення життєвого рівня трудящих; здійснення соціалістичної революції в області ідеології і культури і створення багаточисельної інтелігенції, відданої робочому класу, трудовому народові, справі соціалізму; ліквідація національного гніту і встановлення рівноправ'я і братської дружби між народами; захист завоювань соціалізму від замахів зовнішніх і внутрішніх ворогів; солідарність робочого класу даної країни з робочим класом ін. країн — пролетарський інтернаціоналізм. Декларація підкреслила, що ці закономірності виявляються усюди за наявності великої різноманітності національних особливостей, що історично склалися, і традицій, що форми переходу різних країн від капіталізму до соціалізму можуть бути всілякими. Робочий клас і його авангард — марксистсько-ленінська партія прагнуть здійснити соціалістичну революцію мирним способом. Проте в умовах, коли експлуататорські класи удаються до насильства над народом, необхідно мати на увазі ін. можливість — немирний перехід до соціалізму. Декларація відзначила історичне значення 20-го з'їзду КПРС для подальшого розвитку міжнародного комуністичного руху на основі марксизму-ленінізму.

  В Декларації вказується, що на сучасному етапі важливого значення набуває посилення боротьби проти опортуністичних течій в робітнику і комуністичному русі, подолання ревізіонізму і догматизму. У Декларації підтверджено прагнення комуністичних партій до встановлення співпраці з соціалістичними партіями, а також визначені форми подальшого розвитку зв'язків і співпраці між комуністичними партіями.

  Декларація узагальнила досвід роботи комуністичних і робочих партій соціалістичних країн, досвід робочого руху в капіталістичних країнах, досвід національно-визвольного руху і ознаменувала собою новий етап розвитку комуністичного руху. Положення Декларації, що є крупним вкладом в розробку генеральної лінії світового комуністичного руху, отримали подальший розвиток в Заяві Наради представників комуністичних і робочих партій (листопад 1960) і в документі «Завдання боротьби проти імперіалізму на сучасному етапі і єдність дій комуністичних і робочих партій, всіх антиімперіалістичних сил» (17 червня 1969).

  Літ.: Документи нарад представників комуністичних і робочих партій, що відбулися в Москві в листопаді 1957 року, М., 1957.

  Е. І. Шматків.