Заява наради представників комуністичних і робочих партій
Заява наради представників комуністичних і робочих партій (1960), програмний документ, одноголосно прийнятий на тому, що відбувся в Москві в листопаді 1960 Нараді представників 81 комуністичної і робочої партії. У заяві були визначені принципові позиції міжнародного комуністичного руху по найважливіших питаннях сучасності і намічені перспективи світового розвитку. У заяві говориться: «Наша епоха, основний вміст якою складає перехід від капіталізму до соціалізму, початий Великою Жовтневою соціалістичною революцією, є епоха боротьби двох протилежних суспільних систем, епоха соціалістичних революцій і національно-визвольних революцій, епоха краху імперіалізму, ліквідації колоніальної системи, епоха переходу на дорогу соціалізму все нових народів, торжества соціалізму і комунізму в усесвітньому масштабі» (Програмні документи боротьби за мир, демократію і соціалізм, М., 1964, с. 39). Заява відзначає, що система капіталізму, охоплена глибоким процесом занепаду і розкладання, безповоротно втратила своє пануюче положення в світі. Головний вміст, головний напрям і головні особливості історичного розвитку тепер визначають світова соціалістична система, сили, що борються проти імперіалізму, за соціалістичне перевлаштування суспільства.
В заяві розвинені принципи взаємин між соціалістичними країнами, вказані дороги успішного розвитку кожної країни соціалізму і світової соціалістичної співдружності в цілому. Заява підкреслила величезну важливість для соціалістичних країн їх згуртованості, єдності комуністичних і робочих партій, народів цих країн, їх вірності марксистсько-ленінському ученню і вказало, що світова соціалістична система перетворюється на вирішальний чинник розвитку людського суспільства.
Заява підтвердила виведення 20-го з'їзду КПРС про відсутність нині, коли склалися реальні сили, здатні зірвати агресивні плани імперіалізму, фатальній неминучості війни. Проте доки зберігається імперіалізм, залишається і грунт для агресивних воєн. Тому народи мають бути готові до активних дій, щоб своєчасно приборкати агресорів, запобігти війні, змусити імперіалістів піти на угоду про загальне роззброєння. Заява констатує, що єдино розумним принципом міжнародних відносин в умовах розділення світу на дві системи є принцип мирного співіснування держав з різних соціальних буд. Заяву розкриває історичне значення краху системи колоніалізму і освітлює перспективи національно-визвольного руху. Відзначаючи, що найкраща дорога ліквідації вікової відсталості і поліпшення умов життя народів країн, що звільнилися від колоніалізму, — дорога некапіталістичного розвитку, заява висуває нове марксистсько-ленінське положення про державу національної демократії, освіта і зміцнення якого забезпечують можливість країнам, що звільнилися, швидко розвиватися по шляху соціального прогресу, грати активну роль в боротьбі за мир, за повну ліквідацію колоніалізму.
Заява вказує головні напрями боротьби робочого класу, мас трудящих капіталістичних країн як за найближчі, так і за кінцеві цілі. Виступаючи проти експорту революції, комуністи в той же час рішучий борються проти імперіалістичного експорту контрреволюції. Соціалістична революція є результат внутрішнього розвитку кожної країни. Форми і дороги її розвитку, мирні або немирні, визначаються конкретними історичними умовами. Виняткове значення мають сформульовані в заяві принципи взаємин між комуністичними партіями, їх інтернаціональному обов'язку. У нім говориться: «Рішучий захист єдності міжнародного комуністичного руху на основі принципів марксизму-ленінізму, пролетарського інтернаціоналізму, недопущення яких-небудь дій, що можуть підірвати цю єдність, є обов'язковою умовою перемоги в боротьбі за національну незалежність, демократію і світ, за успішне вирішення завдань соціалістичної революції, будівництва соціалізму і комунізму» (там же, с. 82—83). Вказуючи, що всі марксистсько-ленінські партії незалежні і равноправни, учасники Наради визнали необхідним підкреслити роль КПРС як загальновизнаного авангарду світового комуністичного руху.
Заява вказала на необхідність боротьби з ревізіонізмом як головною у той час небезпекою, підкресливши також, що догматизм і сектантство в теорії і на практиці, якщо проти них не вести послідовної боротьби, можуть стати головною небезпекою на тому або іншому етапі розвитку окремих партій. Заява призвала компартії вести боротьбу проти буржуазної ідеології, проти антикомунізму, всіх форм реформізму і опортунізму.
Напередодні скликання Наради і на самій Нараді керівні діячі компартії Китаю прагнули нав'язати всім братським партіям свої антимарксистські ідеї. Лише опасаючись виявитися в повній ізоляції, делегація КПК підписала заяву. Проте незабаром керівництво КПК відновило розкольницьку діяльність в міжнародному комуністичному русі. Таку ж позицію зайняло керівництво Албанської партії праці. Їх розкольницька позиція викликала засудження переважної більшості комуністичних і робочих партій.
Публ.: Програмні документи боротьби за мир, демократію і соціалізм, М., 1964.
