«Завдання боротьби проти імперіалізму...», «Завдання боротьби проти імперіалізму на сучасному етапі і єдність дій комуністичних і робочих партій, всіх антиімперіалістичних сил», програмний документ сучасного світового комуністичного і робочого руху. Прийнятий на проходівшем в Москві 5—17 червня 1969 міжнародній Нараді комуністичних і робочих партій. Містить марксистсько-ленінський аналіз сучасного міжнародного стану соціально-економічних процесів, що відбуваються на капіталістичному світі, країнах соціалізму і країнах, що розвиваються, положення в комуністичному русі і засновані на цьому аналізі виводи, що мають на меті об'єднання антиімперіалістичних сил, посилення боротьби проти імперіалізму, зміцнення справи світу, демократії, національної незалежності і соціалізму.
В документі наголошується, що нинішній етап характеризується зростанням можливостей для нового просування вперед революційних і прогресивних сил. У боротьбі проти імперіалізму об'єднуються три великі сили сучасності: світова система соціалізму, міжнародний робочий клас і національно-визвольний рух. Світовий революційний рух, не дивлячись на труднощі і невдачі окремих його загонів, продовжує настання. Імперіалізм не зміг змінити в свою користь за допомогою контратак співвідношення сил на світовій арені. Найбільш переконливий доказ протиріччя між агресивними планами імперіалізму і його реальними можливостями — поразка, яка терпить американський імперіалізм у В'єтнамі. Успіхи в'єтнамського народу переконливо показують, що в наші дні народи, що захищають свою свободу і що користуються широкою підтримкою СРСР, ін. соціалістичних країн і прогресивних сил всього світу, здатні усе більш успішно відображати імперіалістичну агресію. Не удалося силам імперіалізму, перш за все американського скрушити прогресивні режими в арабських країнах, зберегти або відновити свої позиції на Близькому Сході.
В той же час імперіалізм залишається серйозним і небезпечним противником для сил світу, демократії і соціалізму. «Корінне протиріччя, що виявляється в усесвітньому масштабі, між імперіалізмом і соціалізмом заглиблюється. У обстановці боротьби двох світових систем капіталістичні держави, не дивлячись на зростаючі протиріччя, які їх розділяють прагнуть об'єднати свої зусилля, щоб зберегти і укріпити буд експлуатації і пригноблення, повернути втрачені ними позиції. Американський імперіалізм намагається утримати під своїм впливом інші капіталістичні держави і разом з ними проводити загальну політику в основних сферах класової боротьби». (Міжнародна Нарада комуністичних і робочих партій. Документи і матеріали, М., 1969, с. 286—87). При цьому вістря агресивної стратегії імперіалізму направлене раніше всього проти соціалістичних держав.
В документі даний аналіз нових меж в розвитку сучасного імперіалізму, які пов'язані з його прагненням пристосуватися, з одного боку, до умов боротьби двох систем, а з іншого боку — до вимог науково-технічної революції, ведучої до прискорення процесу усуспільнення економіки, а отже, за панування монополій, - до подальшого поглиблення соціальних протиріч. Посилюється державно-монополістичних характер капіталізму. Держава все ширше використовує наявні в його руках економічні важелі для стимулювання капіталістичного виробництва. «Проте державно-монополістичне регулювання, здійснюване у формах і масштабах, що відповідають інтересам монополістичного капіталу, і направлене на збереження його панування, не в змозі приборкати стихійні сили капіталістичного ринку» (там же, с. 297). В результаті не лише загострюються всі колишні протиріччя капіталізму, але і породжуються нові. «Хід суспільного розвитку показує, що імперіалізм приходить в зіткнення з життєвими інтересами людей фізичної і розумової праці, різних соціальних шарів, націй, країн. Проти імперіалізму піднімаються усе більш широкі маси трудящих, суспільні рухи, цілі народи» (там же, с. 301).
Вирішальною силою в антиімперіалістичній боротьбі є світова соціалістична система, вклад якої в цю боротьбу визначається перш за все її зростаючою економічною потужністю.
Одне з найважливіших завдань комуністичних і робочих партій соціалістичних країн — розвиток міжнародного соціалістичного розподілу праці, всесторонньої співпраці і добровільної кооперації між країнами соціалізму, що виключає який-небудь утиск національних інтересів і що забезпечує підйом кожної країни окремо і зміцнення потужності світової системи соціалізму в цілому.
В документі наголошується, що становлення нового типа міжнародних відносин — складний історичний процес, в ході якого виникають труднощі. Проте соціалістична система грунтується на спільності соціально-економічних буд, на збігу корінних інтересів вхідних в неї країн. Ця спільність — застава подолання наявних труднощів, подальшого зміцнення єдності системи соціалізму на принципах марксизму-ленінізму, пролетарського інтернаціоналізму.
Документ вказує, що зміцнення соціалістичної співдружності на принципах марксизму-ленінізму, пролетарського інтернаціоналізму відповідає корінним інтересам всіх революційних загонів, а захист соціалізму — інтернаціональний обов'язок комуністів.
Документ відзначає, що в цитаделях капіталізму відбувається не лише зростання протиріч між працею і капіталом але і поглиблення антагонізму між інтересами переважної більшості нації і фінансовою олігархією. Поширюється розмах класових боїв, страйків і інших виступів трудящих і ін. суспільних шарів в різних країнах. На дорогу антиімперіалістичної боротьби вступають нові прошарки інтелігенції, які в епоху, коли наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу, усе більш поповнюють ряди працівників найманої праці. Все активніше включаються в боротьбу проти імперіалізму трудящий, перш за все робоча, молодь і студенти. Зростає число жінок, що беруть активну участь в класовій боротьбі. Відкрилися можливості для союзу на антимонополістичній і антиімперіалістичній основі революційного робочого руху з широкими масами віруючих. В ході єдиних антимонополістичних і антиімперіалістичних дій створюються сприятливі передумови для створення демократичного союзу, основна сила якого — робочий клас. При цьому одне з основних умов успіху боротьби проти монополій і їх влади — зміцнення союзу робітників і селян.
Документ вказує, що радикальні демократичні перетворення, які будуть досягнуті в боротьбі проти монополій, сприятимуть усвідомленню усе більш широкими масами необхідності соціалізму. Комуністичні і робочі партії рахують боротьбу за передову демократію невід'ємною частиною боротьби за соціалізм.
В новій обстановці відбувається диференціація в рядах соціал-демократії, яка відбивається і в керівництві. Деякі з лідерів соціал-демократії встали на захист імперіалізму, інші схильні враховувати вимоги мас трудящих. Для комуністів боротьба проти опортунізму — незмінне завдання. Не ослабляючи критики концепцій реформістів, комуністи, надаючи вирішальне значення єдності робочого класу «... висловлюються за співпрацю з соціалістами і соціал-демократами щоб встановити передових демократичних буд сьогодні і побудувати соціалістичне суспільство в майбутньому» (там же, с. 306). Комуністи є також послідовними прибічниками профспілкової єдності як в рамках кожної країни, так і на міжнародній арені.
В останнє десятиліття, — вказує документ, — продовжувала зростати роль антиімперіалістичного руху народів Азії, Африки і Латинської Америки. У країнах Африки, що звільняються, і Азії розвивається соціальна диференціація, загострюється конфлікт демократичних сил з імперіалізмом і силами внутрішньої реакції, з тими елементами національної буржуазії, які усе більш схильні йти на змову з імперіалізмом. Деякі молоді держави, під впливом революційних умов нашого часу, вступили на дорогу некапіталістичних развітій. У цих країнах, ведучих рішучу боротьбу проти імперіалізму і неоколоніалізму, пробиває собі дорогу долаючи великі труднощі і випробування, соціалістична орієнтація. «... Інтереси соціального прогресу народів країн, що недавно звільнилися, вимагають тісної співпраці між комуністичними партіями і іншими патріотичними і передовими силами. Ворожість до комунізму, переслідування комуністів шкодять боротьбі за національне і соціальне звільнення народів» (там же, с. 314).
В документі наголошується, що в Латинській Америці пролетаріат, комуністичні і робочі партії грають усе більш важливу роль в антиімперіалістичному русі. У союзі з пролетаріатом виступають широкі народні маси, студенти, передова інтелігенція, багаточисельні круги середніх верств міського населення. Новий етап революційного руху відкрила тут Кубинська революція, яка розірвала ланцюг імперіалістичного гніту в Латинській Америці і привела до створення першої соціалістичної держави на американському континенті.
Первинне значення для перспектив антиімперіалістичної боротьби має зміцнення союзу між соціалістичною системою, робочим і національно-визвольним рухами.
Висунута в документі платформа антиімперіалістичної боротьби включає бойову солідарність і всесторонню підтримку героїчного в'єтнамського народу; боротьбу проти небезпеки світової термоядерної війни, за мир у всьому світі; боротьбу за втілення в життя принципів мирного співіснування держав з різних соціальних буд; нарощування зусиль, направлених на запобігання поширенню ядерної зброї і його заборону: солідарність з народами і країнами, постійними об'єктами агресивних посягань імперіалізму, що є: єдині дії проти всіх актів агресії імперіалізму, проти розв'язування ним локальних воєн і інших форм інтервенції в будь-яких районах світу; боротьбу проти неоколоніалізму фашизму і расизму, за демократизацію всіх сторін суспільного життя.
В документі підкреслюється, що об'єднання комуністичних і робочих партій — найважливіший чинник об'єднання всіх антиімперіалістичних сил. У нім сформульовані принципи взаємин між партіями, визначені форми співпраці між ними, підтверджена нероздільність національної і інтернаціональної відповідальності кожної партії, вказані дороги подолання тих, що виникли в комуністичному русі розбіжностей. Документ обертає особлива увага на необхідність посилення боротьби комуністичних партій проти ревізіонізму, правого опортунізму, націоналізму і лівосектантського авантюризму і закликає комуністичні і робочі партії до об'єднання на принципах марксизму-ленінізму, під прапором пролетарського інтернаціоналізму. «Вірність марксизму-ленінізму, пролетарському інтернаціоналізму, беззавітне і віддане служіння інтересам свого народу загальній справі соціалізму, — вказує документ, — необхідна умова ефективності і правильної орієнтації єдиних дій комуністичних і робочих партій, запорука успіху в досягненні ними своїх історичних цілей» (там же, с. 309).
Переважна більшість учасників міжнародної Наради комуністичних і робочих партій 1969 повністю схвалило прийнятий Нарадою документ. Делегації комуністичних партій Австралії, Італії, Сан-Маріно і Реюньона, також висловлюючись за зміцнення єдності комуністичних і робочих партій, всіх антиімперіалістичних сил, виразили повну згоду лише з розділом документа, в якому викладається програма боротьби проти імперіалізму.
Публ.: Документи міжнародної Наради комуністичних і робочих партій. Москва, 5—17 рюмсаючи 1969, М. 1969.
