Задвінськоє герцогство в Латвії (лат. Ducatus Ultradunensis), частина території середньовічної Лівонії, захоплена в ході Лівонськой війни 1558—83 польсько-литовськими феодалами. До складу З. р. в Л. входили латиські землі до С. від Даугави (без Риги) і південна Естонія. По договорах 1561 і 1566 З. р. в Л. вважалося частиною Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 було включено до складу Мови Посполитої. Пристрій З. р. в Л. визначилося після Лівонськой війни. На чолі З. р. в Л. стояв адміністратор, що призначався королем, або губернатор. У З. р. в Л. фактично панувало німецьке рицарство, що зберегло в своїх руках більше половини всіх земель і судово-поліцейська влада над селянами. В результаті тривалої польсько-шведської війни (з 1600) З. р. в Л. поступово розпалося, а його територія, окрім Латгалії, в 1629 відійшла до Швеції.
Літ.: Дорошенко Ст Ст, Нариси аграрної історії Латвії в XVI ст, Рига, 1960, с. 58—76; Tarvel E., Stosunek prawnopaństwowy Inflant do Rzeczypospo-litej oraz ich ustroj administracyjnyw. 1. 1561—1621, «Zapiski historyczne», 1969, t. 34 № 1, s. 49—77.
