Декларація прав людини ООН(Організація Об'єднаних Націй) Загальна, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН(Організація Об'єднаних Націй) 10 грудня 1948. Складається з преамбули і 30 статей. Декларація, на основі положень Статуту ООН(Організація Об'єднаних Націй), присвячених необхідності розвитку співпраці між народами, загальної пошани і дотримання прав людини і основних свобод, проголосила елементарні права особи: рівність всіх людей без якої-небудь дискримінації, право на життя, свободу і особисту недоторканість, на недоторканість честі, репутації і житла, на захист своїх прав неупередженим судом. Декларація проголосила також цивільні і політичні права і свободи (право притулку, свободу совісті і релігійних переконань і ін.), соціально-економічні права (право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття, на рівну оплату за рівну працю і т.д.). Проголошеними правами і свободами повинна володіти кожна людина без якої б то не було відмінності відносно раси, кольору шкіри, підлоги, мови, релігії, політичних або інших переконань, національності або соціального походження, майнового, станового або іншого положення. Радянський Союз, рахуючи Д. п. ч. прогресивним актом, утримався від голосування при її прийнятті, т.к. она не містила вказівок на конкретні заходи по здійсненню проголошених прав і свобод.
В розвиток Д. п. ч. були розроблені ряд міжнародних конвенцій: про політичні права жінок (1952), про скасування рабства, работоргівлі і інститутів і звичаїв, схожих з рабством (1956), про надання незалежності колоніальним країнам і народам (1960) і ін. Див. також Пакти про права людини .
