Зародкова дорога, зачатковий дорога, ряд поколінь кліток від первинних статевих кліток (ППК) зародка до статевих продуктів дорослого організму. Поняття З. п. якнайповніше розробив А. Вейсман (1892) для обгрунтування своєї теорії безперервності зародкової плазми. Вейсман вважав, що в результаті нерівного в спадковому відношенні ділення ядра на найраніших етапах розвитку особини диференціюються статеві клітки, що містять, на відміну від кліток тіла — соматичних, всі спадкові потенції яйця; статеві клітки утворюють безперервну лінію зародкової плазми — потенційно «безсмертну» частину організму. Уявлення про збіднення генотипу соматичних кліток в результаті неравнонаследственних ділень виявилися неспроможними.
Експерименти по пересадці ядер показали, що, наприклад, в земноводних аж до стадії гаструли всі ядра володіють рівними генетичними потенціями. Відносне раннє виникнення статевих кліток прослідило у багатьох тварин і людини. Так, в аскариди, ракоподібних, комах і жаби ППК відособляються вже в процесі дроблення . У плазунів і птиць вони виникають на стадії гаструли, у ссавців і людини — в процесі нейруляції і раннього органогенезу. При знищенні ППК опроміненням, припіканням і т.д. (наприклад, в членистоногих, земноводних, птиць) формуються стерильні гонади. У тварин з раннім відособленням статевих кліток ППК — єдине джерело статевих продуктів. У всіх хребетних целомічний епітелій гонад — т.з. зародковий епітелій, мабуть, не утворює статевих кліток. ППК, що виникли поза гонад і задовго до їх формування, заселяють цей епітелій в результаті складної міграції. ППК володіють рядом морфологічних і біохімічних особливостей в порівнянні з соматичними клітками: у ссавців вони відрізняються високою активністю лужної фосфатази, у деяких плазунів — великою кількістю полісахаридів і т.д. У комах, нижчих ракоподібних і деяких земноводних в особливій ділянці цитоплазми яйця, що дробиться, містяться включення, багаті рибонуклеїновою кислотою (полярна плазма, статева цитоплазма, октосоми, статеві детермінанти), які потім виявляються лише в цитоплазмі ППК; вони-то, мабуть, і визначають подальший розвиток цих кліток.
Раннє відособлення статевих кліток розглядають як окремий випадок ранньої спеціалізації кліток, поряд з раннім диференціюванням соматичних закладок (наприклад, хордо-мезодерма в земноводних).
Літ.: Походження і розвиток статевих кліток в онтогенезі хребетних і деяких груп безхребетних, пер.(переведення) з франц.(французький), Л., 1968; Weismann A., Die Continuität des Keimplasmas als Grundlage einer Theorie der Vererbung, Jena, 1885; Dubois R., La colonisation des ébauches gonadiques par les cellules germinales de l''embryon de poulet en culture in vitro, «Journal of Embryology and Experimental Morphology», 1968, v. 20 № 2, р. 189—213.
