Жовчнокам'яна хвороба
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Жовчнокам'яна хвороба

Жовчнокам'яна хвороба, холелітіаз (від греч.(грецький) chole — жовч і lithos — камінь), захворювання людини, що характеризується каменеутворенням в жовчному міхурі, рідше в жовчних протоках. По складу розрізняють однорідні (холестерини, пігментні, вапняні і білкові) і змішані камені. Кількість каменів, їх вага, форма варіюють в широких межах. Жовчні камені утворюються при випаданні в осад і кристалізації головних складових частин жовч, що обумовлене порушенням стійкості колоїдної системи, який є жовч. Велика роль в підтримці стійкості цієї системи жовчі належить таким, що міститься в ній холестерину і жовчним кислотам і особливо співвідношенню між їх концентраціями (коефіцієнт холато-холестеріну, рівний в нормальній жовчі близько 25). При пересиченні жовчі білірубіном (при гемолітичній жовтяниці) він випадає в осад у вигляді чистих пігментних каменів. Частіше утворення жовчних каменів відбувається унаслідок порушення обміну речовин (метаболізму), чому сприяє спадковий нахил і особливості живлення (рясна і багата холестерином їжа). Незрідка Ж. б. поєднується з ін. хворобами обміну (ожиріння, подагра, цукровий діабет, родинна гиперхолестерінемія і ін.). Велике значення в порушенні стійкості колоїдної системи жовчі належить уповільненню струму жовчі (холестазу) і запаленню жовчного міхура.

  Інколи камені в жовчному міхурі не викликають жодних хворобливих симптомів (камненосительство) і виявляються випадково при рентгенологічному дослідженні. Прояви Ж. б. багато в чому обумовлюються супутніми запальними змінами жовчного міхура ( холецистит ) і жовчних проток ( холангіт ) , а також просуванням каменя по жовчних дорогах що викликає напад жовчної (печінковою) коліки і жовтяницю . Напад коліки виникає при значному підвищенні тиску в жовчному міхурі (понад 300—330 мм водяного стовпа) або жовчній протоці (понад 270—300 мм вод. ст. ) із-за раптово виникаючої перешкоди до спорожнення жовчі (спазм, закупорка каменем). Течія Ж. б. залежить від приєднання інфекції, вираженості і тривалості закупорки (обтурації) жовчних доріг, а також від ураження печінки, підшлункової залози, серця і ін. Для діагнозу Ж. б. істотне рентгенологічне дослідження із застосуванням контрастних речовин.

  Лікування. Ліків, здатних викликати розчинення каменів в жовчному міхурі, немає. Для запобігання подальшому каменеутворенню і нападам жовчної коліки призначають раціональне і регулярне харчування і розумне фізичне навантаження (сприяючу нормальному жовчовиділенню), жовчогінні засоби; при нападі — спазмолітичні засоби, а при приєднанні інфекції — антибіотики і сульфаніламідниє препарати. При частих нападах і деяких ускладненнях — хірургічна операція.

  Літ.: Смирнов А. Ст, Хвороби жовчних доріг, в кн.: Хвороби органів травлення, Л., 1966, с. 461—74; Шварц Л. С., Жовчнокам'яна хвороба, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, т. 5, М., 1965, с. 543—611; Губергріц А. Я., Хвороби жовчних доріг, М., 1963.

  А. С. Мухин.