Жива речовина, 1) сукупність живих організмів біосфери, чисельно виражена в елементарному хімічному складі, масі і енергії. Термін введений Ст І. Вернадським . Же. ст пов'язано з біосферою матеріально і енергетично за допомогою біогенної міграції атомів в результаті дихання, живлення, зростання і розмноження організмів. Представлено Ж. ст автотрофними організмами (зелені рослини і автотрофні мікроорганізми), гетеротрофними організмами (безхлорофільні рослини, всі тварини, людина), міксотрофними організмами, які харчуються готовими органічними сполуками, хоча і здатні їх синтезувати.
Же. ст надзвичайно хімічно і геологічно активно. Розсіяне в міріадах особин, що безперервно вмираючих і народжуються, володіють колосальною дієвою енергією, Же. ст виконує в біосфері величезну роботу і є могутньою геологічною силою планетарного характеру, що визначає лице Землі. Один з проявів геологічної роботи Ж. ст — його участь в створенні органогенних осадових порід (кам'яне вугілля, бітуми, вапняки, нафта і т. д.), названих Вернадським біогенною речовиною біосфери. При участі Ж. ст утворюються і біовідсталі речовини: майже вся вода біосфери, грунт, кора вивітрювання і так далі Роль Же. ст як геологічного чинника виявляється в контролі ним всіх основних хімічних перетворень в біосфері. Біогеохімічні функції Ж. ст можуть бути розділені на 5 груп: газові, концентраційні, окислювально-відновні, біохімічні і, нарешті, біогеохімічні функції людства. Всі функції здійснюються в зовнішньому середовищі, окрім біохімічних, які протікають усередині організмів. Газові функції Ж. ст визначають газовий склад атмосфери: переважаюча маса газів на планеті біогенна; в результаті дії Ж. ст створюються її основні гази (N 2 , O 2 , Co 2 , H 2 S, Ch 4 і ін.). Концентраційні функції Ж. ст полягають в накопиченні організмами біогенних елементів з довкілля. Склад Же. ст різко відмінне від складу відсталої речовини планети; у нім переважають легкі атоми (Н, З, N, Про, Na, Mg, Al, Si, P, S, Cl, K, Ca). Ці елементи містяться у всіх живих організмах і утворюють в них хімічні сполуки, що зустрічаються переважно в Же. ст Вміст певних елементів в деяких організмах в десятки, сотні і навіть тисячі разів більше, ніж в зовнішньому середовищі. Так створюється неоднорідність хімічного складу біосфери. Окислювально-відновні функції Ж. ст приводять до хімічних перетворень більшості з'єднань. Біогенні процеси окислення і відновлення переважають на поверхні Землі. Біохімічні функції пов'язані із зростанням і розмноженням організмів, що приводить до збільшення їх числа і маси Ж. ст Тиск Же. ст на довкілля, яке Вернадський назвав «натиском життя», є вираженням енергії зростання і розмноження і неоднаково в різних груп організмів. Ін.(Древн) прояв біохімічної функції Ж. ст — процеси, пов'язані з розкладанням організмів після їх смерті, тобто перетворенням Же. ст у відстале. В результаті цих процесів утворюються біогенні і біовідсталі речовини біосфери. Біогеохімічні функції людства, обумовлені переважно технічною діяльністю людини (техногенез), — форма творення і перетворення речовин в біосфері, пов'язана з її переходом в новий стан — ноосферу, коли людина стає новою геологічною силою на планеті.
2) Термін, запропонований в 1950-і рр. радянським біологом О. Б. Лепешинськой для позначення неклітинної субстанції, з якої нібито понині можуть формуватися клітки тварин, рослин і мікроорганізмів. У цьому значенні поняття Ж. ст ненауково; воно витиснене точнішим терміном — «доклітинні (або неклітинні) форми життя».
