Жівокині Василь Гнатович [1805, Москва, — 18(30) .1.1874, там же], російський актор. Син італійця, що жив в Росії, і російської кріпосної танцівниці. Після закінчення Московського Театрального училища (де Ж. виучувався балетному і драматичному мистецтву, грі на скрипці) в 1825 був зарахований в трупу Малого театру. Спочатку виконував невеликі ролі в драматичних спектаклях, виступав в балетах, грав в оркестрі. Розквіт творчості Ж. — 1840—50-і рр. Виступаючи з величезним успіхом в комедіях і водевілях, Же. створив образи веселих добродушних простаків. Блискуче володіючи мистецтвом імпровізації, Же. інколи по ходу дії вставляв в роль тут же ним вигадані репліки на злість дня, поводився з питанням до кого-небудь з глядачів і тому подібне В той же час грі Ж. були властиві комічні перебільшення, межі гротеску буффона. У числі його кращих ролей: Суниця, Подколесин («Ревізор» і «Одруження» Гоголя), Градобоєв («Гаряче серце» А. Н. Островського), Груміо («Приборкання норовистої» Шекспіра), Арган («Уявний хворий» Мольера), Лев Гурич Синиця (однойменний водевіль Д. Т. Ленського), Мордашев («Аз і Ферт» Федорова). Виконував також партії в оперетах і операх.
Соч.: З моїх спогадів, «Бібліотека театру і мистецтва», СП(Збори постанов) Би, 1914, февр.(лютий), кн. 2, с. 3—31.
Літ.: П. Маркова, Малий театр тридцятих і сорокових років, в збірці: Московський Малий театр.(театральний) 1824—1924, М., 1924, с. 198—202; Дмітрієв Ю., Московського Малого театру артист Жівокині, «Театр», 1960 № 9.
