Енергетичне машинобудування, галузь машинобудування, що виробляє первинні двигуни і пов'язані з ними апарати і пристрою для вироблення різних енергоносіїв (водяної пари, газу і ін.), що є робочими тілами теплових двигунів. Основна продукція Е. м.: парові, гідравлічні і газові турбіни, устаткування для атомних і геотермальних електростанцій, парогазотурбінні установки, двигуни внутрішнього згорання (окрім автомобільних, літакових, тракторних, локомотивних, які випускаються відповідними галузями промисловості), локомобілі, газотурбінні компресори і нагнітачі, парогенератори, парові казани, устаткування промислової і комунальної енергетики, тягодутьевиє машини і ін. Е. м. також виробляє автоматичні пристрої, регулюючі процеси горіння палива і живлення казанів, подачу газу в газові турбіни, тиск в парових магістралях, температуру перегрітої пари, число зворотів турбоагрегатів і т. п.

  Економічне значення Е. м. характеризується його роллю в створенні технічної основи енергетики. З точки зору конструктивних особливостей енергоустаткування Е. м. складається з виробництва машин і теплообмінної апаратури. Виробництво машин, у свою чергу, підрозділяється на виготовлення двигунів типа лопатки (парові, гідравлічні і газові турбіни) і поршневого (двигуни внутрішнього згорання, локомобілі).

  Промислове виробництво енергетичного устаткування окремих видів виникло в кінці 18 ст Парові машини і казани випускалися з 1780-х рр. у Великобританії, гідротурбіни — з 1830-х рр. у Франції, двигуни внутрішнього згорання — з 1880-х рр. у Франції, Німеччині, парові турбіни — з кінця 19 — почала 20 вв.(століття) у Великобританії.

  З початку 19 ст в Росії стали випускатися парові машини і казани. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) освоєно промислове виробництво двигунів внутрішнього згорання. Петербурзький металевий завод в 1907 виготовив першу парову турбіну потужністю 200 квт. Проте спеціалізованих підприємств Е. м. не було. Потреби в енергоустаткуванні в значній мірі задовольнялися за рахунок імпорту, зокрема 92% парових турбін для електростанцій ввозилося з-за кордону (1916).

  Розвиток Е. м. в СРСР пов'язано із здійсненням плану ГОЕЛРО . В роки індустріалізації машинобудівні заводи, що виробляють енергоустаткування, були реконструйовані, розширені і спеціалізовані; побудовані нові. Найбільш крупні спеціалізовані підприємства турбобудування: виробничого об'єднання «Ленінградський металевий завод», «Невський завод», «Турбомоторний завод» (Свердловськ), «Харківський турбінний завод», Калузький турбінний завод. Енергоустаткування для атомних електростанцій випускають виробниче об'єднання «Іжорський завод», Волгодонський завод атомного енергетичного машинобудування, Подільський машинобудівний; котельне устаткування — виробниче об'єднання «Червоний казаняр» (Таганрог), Барнаульський і котельні заводи Бійськие, Білгородський енергетичного машинобудування і др.; дизелі — завод Горького «Двигун революції», ленінградський «Російський дизель» і ін.

  Серед досягнень радянського Е. м. — створення енергетичного устаткування з надкритичними параметрами пари — тиском 24 Мн/м ² і температурою 560°С, енергоблоків потужністю 300, 500, 800 і 1200 Мвт в одному агрегаті; виготовлена одновальна парова турбіна потужністю 800 Мвт, розрахована на параметри пара 24 Мн/м ² і 545 °С для Слов'янської ГРЕС(державна районна електростанція) (1970); створена (1964) найбільша в світі радіально-осьова гідротурбіна потужністю 508 Мвт (Красноярська ГЕС(гідроелектростанція)); сконструйована (1977) гідротурбіна потужністю 640 Мвт (Саяно-Шушенськая ГЕС(гідроелектростанція)); випущена газотурбінна установка потужністю 100 Мвт (1968); освоєно виробництво (1951) турбін теплофікацій потужністю 100, 215, 300 Мвт; створені турбіни для Костромською потужністю ГРЕС(державна районна електростанція) 1200 і 500 Мвт для високоманевреного енергоблока, розрахована на тиск пара 13 Мн/м ² і температуру 510°С. Динаміка виробництва основних видів енергетичного устаткування відбита в таблиці. 1.

Таблиця. 1. — Випуск основних видів енергоустаткування в СРСР

  В зарубіжних соціалістичних країнах Е. м. розвивається високими темпами. Енергетичне устаткування для ТЕС(теплоелектростанція) виробляється в ГДР(Німецька Демократична Республіка), Чехословакії, Польщі, Болгарії, Югославії. Одне з найбільших підприємств Е. м. по випуску енергетичного устаткування — Магдебурзький завод ним. К. Маркса (ГДР). У Чехословакії освоєно виробництво парових казанів і турбін потужністю 60—500 Мвт. З 70-х рр. між країнами — членами СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) розширюється співпраця в області виробництва устаткування для атомних електростанцій.

  В капіталістичних країнах Е. м. найбільш розвинено в США, Японії, країнах Західної Європи (див. таблиці. 2).

Таблиця. 2. — Випуск основних видів енергетичного устаткування у ряді капіталістичних країн.

  В США випускаються енергоблоки для ТЕС(теплоелектростанція) потужністю 660, 800, 880, 900, 950, 1205, 1220, 1300 Мвт, в яких використовується пара з надкритичними параметрами (тиск 24,7 Мн/м ² і температурою 538°С—552°С), у Великобританії енергоблоки потужністю 500, 550 і 660 Мвт, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — потужністю 371 і 600 Мвт, Франції — 250 і 600 Мвт, Японії — 150, 250, 450, 500 і 600 Мвт, у тому числі розраховані на надкритичні параметри пари. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, Італії, Великобританії, США, Японії освоєно виробництво енергоблоків для АЕС(атомна електростанція) потужністю 560, 900, 1000 і 1100 Мвм. Енергоустаткування для ТЕС(теплоелектростанція), ГЕС(гідроелектростанція) і АЕС(атомна електростанція) виробляють крупні фірми США — «Дженерал електрик» (General Electric), «Вестінгауз» (Westinghouse), «Галф дженерал атомік» (Gulf General Atomic), Великобританії — «Бабкок енд Уїлкокс» (Babcock and Wilcox), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — «Крафтверк уніон» (Kraftwerk Union), «Броун, Бовері» (Brown, Boveri), Італії — «Франко Тозі» (Franco Tosi), ФІАТ (FIAT), Канади — «Канейдіан Віккерс» (Canadian Vickers), Франції — «Альстом» (Alstom), «Фраматом» (Framatom), Японії — «Міцубіси», «Тосиба», «Хитаті» і ін.

  Літ.: Матеріали XXV з'їзду КПРС, М., 1977; Козлів І. Д., Шмакова Е. До., Співпрацю країн — членів СЕВ(Рада економічної взаємодопомоги) в енергетиці, М., 1973; 50 років турбобудування на ЛМЗ. 1924—1974, під ред. П. С. Бочкова, Л.. 1976; Енергетика СРСР в 1976—1980 роках, М., 1977.

  А. Е. Корнюхин.