Економічний матеріалізм, економічний детермінізм, догматичне спрощення матеріалістичного розуміння історії. Суть Е. м. — в зведенні багатства діалектики суспільного розвитку до дії спочатку пануючого «економічного чинника». Економіка признається в Е. м. суб'єктом історії, тоді як люди виявляються пасивним «елементом» продуктивних сил, продуктами виробничих стосунків. У Е. м. з продуктивних сил і виробничих стосунків схематично виводяться всі останні явища суспільного життя, позбавлені власній активній ролі. Люди виступають в Е. м. лише як персоніфікатори економічних категорій, економічні персонажі.
Найбільш закінчене вираження Е. м. — погляди В. М. Шулятікова (див. Вульгарний соціологізм ). В цілому Е. м. характерний для опортуністичної «традиції» (Е. Бернштейн і ін.). В той же час його прояви зустрічаються і у окремих марксистів (А. Лабріола, П. Лафарг, Ф. Мерінг і ін.). Виникненню Е. м. сприяло, як відзначало Ст І. Ленін, те, що марксизм засвоювали «... украй однобічно, потворно, затвердивши ті або інші “гасла”, ті або інші відповіді... і не зрозумівши марксистських критеріїв цих відповідей» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 20, с. 88). Критика Е. м. — умова творчого розвитку марксизму.
Літ.: Ленін Ст І., Про карикатуру на марксизм..., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 30; Лафарг П., Соч., пер.(переведення) з франц.(французький), т. 3, М.— Л., 1931; Грамши А., Ізбр. твори, т. 3 — Тюремні зошити, пер.(переведення) з італ.(італійський), М., 1959.
