Детекторний радіоприймач, простий радіоприймач, в якому прийняті сигнали радіостанцій не посилюються, а лише перетворяться в звукові сигнали (детектуються) контактним кристалічним детектором. Зазвичай Д. р. містить коливальний контур, кристалічний детектор (напівпровідниковий діод), головний телефон і блокувальний конденсатор, які сполучені за схемою, приведеною на мал.(малюнок) Зміною ємкості конденсатора З коливальний контур набудовують в резонанс з частотою радіостанції, що приймається, що несе, ослабляючи тим самим всі сигнали, частоти яких відрізняються від резонансної. Досить гучний звук в телефоні виходив при знаходженні дротяною сталевою пружинкою «чутливої крапки» (контакту з найбільшим детектуючим ефектом) на поверхні кристала з галена або пар «цинкит-халькопіріт», що володіють напівпровідниковими властивостями (цей тип детектора був поширений в 20-і рр. 20 ст Пізніше як детектор застосовували германієвий і ін. напівпровідникові діоди з постійною «чутливою крапкою»). На виході кристалічного детектора струми високої (радіо) частоти проходять головним чином через конденсатор С би , а струми низької (звуковий) частоти — через телефон. У Д. р. немає власного джерела електричної енергії і всі процеси відбуваються лише за рахунок енергії радіохвиль, що приймаються. На Д. р. з високо підвішеною зовнішньою антеною і правильно виконаним заземленням можливо приймати потужні радіомовні станції на відстані декількох тисяч км. . З поширенням лампових радіоприймачів Д. р. втратив своє значення.
