Двадцять другий з'їзд КПРС, відбувся в Москві 17—31 жовтня 1961. Було присутньо 4394 делегати з вирішальним голосом і 405 делегатів з дорадчим голосом, що представляли 8 872 516 членів партії і 843 489 кандидатів в члени партії.
Склад делегатів з'їзду (з правом вирішального голосу): по роду занять — 1158 партійних працівників, 465 радянських працівників, 104 профспілкових і комсомольських працівника (в т.ч. 6,3% — працівники центральних партійних і державних органів), 1391 працівник промисловості, транспорту, зв'язку, будівництва (в т.ч. 984 робітників, бригадирів, майстрів, тобто 22,3% всіх делегатів з вирішальним голосом), 748 працівників сільського господарства (в т.ч. 469 колгоспників, робочих радгоспів, бригадирів, завідувачок фермами, тобто 10,6% всіх делегатів з вирішальним голосом), 45 діячів мистецтва і літератури, 305 військовослужбовців; за освітою — 2312 з вищою освітою, 230 з незавершеним вищим, 665 з середньою освітою, тобто 72,8% всіх делегатів з вирішальним голосом; за віком — до 35 років 22%, від 36 до 40 років 16,6%, від 41 до 50 років 37,9%, понад 50 років 23,5%; за партійним стажем — 42 делегати вступили в партію до Великої Жовтневої соціалістичної революції, 1,3% делегатів в 1917—20, 7,7% в 1921-30, 22% 1931-40, 26,6% в 1941—45, 23,1% в 1946—55, 18,4% в 1956 і пізніше. На з'їзд вибрано делегатами 1073 жінки (22,3% всіх делегатів). Серед делегатів з'їзду 99 Героїв Радянського Союзу і 478 Героїв Соціалістичної Праці. На з'їзді були присутні делегації 80 зарубіжних комуністичних, робітників, національно-демократичних партій.
Порядок дня: Звітна доповідь ЦК КПРС (доповідач Н. С. Хрущев); Звітна доповідь Центральної ревізійної комісії КПРС (доповідач А. ф. Горкин); Проект Програми КПРС (доповідач Н. С. Хрущев); Про зміни в Статуті КПРС (доповідач Ф. Р. Козлів); Вибори центральних органів партії. З'їзду передувало загальнопартійне і всенародне обговорення підготовлених ЦК КПРС проектів нової Програми і Статуту КПРС.
22-й з'їзд схвалив політичний курс і практичну діяльність ЦК КПРС, підвів підсумки праці і боротьби радянського народу, керованого Комуністичною партією, за період, прошедший з часу Двадцятого з'їзду КПРС (1956), і прийняв нову Програму Комуністичної партії Радянського Союзу, в якій визначені перспективи подальшого руху радянського народу до комунізму.
В резолюції по звітній доповіді ЦК з'їзд констатував, що могутність Радянської країни ще більш зміцнилася, невимірний виріс її міжнародний авторитет як борця за справу світу і прогресу. З'їзд відзначив, що визначальною межею сучасного міжнародного положення є подальше зростання сил соціалізму, демократії і світу у всьому світі. Світова соціалістична система успішно розвивається, міцніє і стає такою, що веде силоміць прогресу людського суспільства; не капіталізм, а соціалізм визначає головний напрям світового розвитку. Подальше зміцнення єдності соціалістичного табору, підвищення його могутності і обороноздатності залишається одній з найважливіших завдань.
З'їзд розвинули ряд найважливіших теоретичних положень, прийнятих 20-м-кодів і 21-м-коду з'їздами КПРС. Повністю підтвердилося положення про неминучість поглиблення загальної кризи капіталізму. Під потужними ударами національно-визвольного руху колоніальна система фактично розвалилася. Класова боротьба в капіталістичних країнах набуває всього більший розмах і гостроту. Весь хід суспільного розвитку показав правильність виводу про різноманітності форм (мирних і немирних) переходу країн до соціалізму. Відзначаючи величезне значення Нарад комуністичних і робочих партії 1957 і 1960 і вироблених цими Нарадами документів, з'їзд призвав до непримиренної, послідовної боротьби на два фронти — проти ревізіонізму і проти догматизму і сектантства в міжнародному комуністичному і робочому русі. З'їзд призвав всемірно кріпити монолітність міжнародного комуністичного руху, вести боротьбу зі всіма, хто намагається ослабити єдність комуністів всіх країн.
В документах з'їзду підкреслюється, що боротьба країн соціалізму і всіх миролюбних сил проти підготовки імперіалістами нової війни складає головний вміст сучасної світової політики. Події після 1956 довели правильність виведення 20-го і 21-го з'їздів КПРС про наявні можливості у народів світу в сучасну епоху запобігти термоядерній війні. Важливою гарантією світу у всьому світі є зростаюча економічна і військова потужність СРСР і інших соціалістичних країн. З'їзд відзначив необхідність і надалі неухильно і послідовно здійснювати принцип мирного співіснування держав з різних соціальних буд.
Характеризуючи підсумки проведення внутреней політики, з'їзд констатував, що за 6 років (1956—61), що передували 22-у з'їзду, промислова продукція СРСР зросла на 80%. Проведена велика робота по технічному переозброєнню всіх галузей матеріального виробництва. У небувалих масштабах розвернулося в країні капітальне будівництво. Втілюється в життя курс на прискорений розвиток продуктивних сил вост.(східний) районів країни. Укріплена матеріально-технічна база колгоспів і радгоспів. Валова продукція сільського господарства за 1956—60 виросла в порівнянні з попереднім п'ятиліттям на 43%.
З'їзд відзначив видатні досягнення радянської науки і культури, що знайшло своє найбільш яскраве вираження в безприкладних, перших в історії польотах радянських космонавтів.
Велика увага в роботі з'їзду була приділена питанню про розвиток і вдосконалення суспільних соціалістичних стосунків в СРСР в період переходу від соціалізму до комунізму. Було вказано, що і в період комуністичного будівництва, коли держава стала загальнонародною, продовжує зберігатися керівна роль робочого класу, промовця в союзі з колгоспним селянством, зі всім радянським народом. Був схвалений курс на подальший розвиток соціалістичної демократії, на зміцнення дружби народів, на зближення і всестороннє взаємне збагачення культури радянських соціалістичних націй, зміцнення моральної і політичної єдності радянського суспільства, на активне формування комуністичних початків в праці, побуті, свідомості радянських людей, Схваливши роботу ЦК партії по подоланню наслідків культу особи, по відновленню і розвитку ленінських принципів у всіх областях партійної, державної і ідеологічної роботи, з'їзд затвердив прийняті ЦК партії міри по викриттю антипартійної групи Ст М. Молотова, Л. М. Кагановіча, Г. М. Маленкова і ін., що виступила проти ленінського курсу, наміченого 20-м-коду з'їздом.
З'їзд прийняв 31 жовтня 1961 нову (3-у в історії КПРС) Програму партії, Колишня Програма, прийнята в 1919 на 8-м-коді з'їзді РКП(б), була виконана партією і радянським народом в процесі побудови соціалістичного суспільства в СРСР. Нова Програма КПРС включає 2 основних частини: 1) перехід від капіталізму до комунізму — дорога розвитку людства; 2) завдання Комуністичної партії Радянського Союзу по будівництву комуністичного суспільства. Програма КПРС визначила генеральний курс руху радянського суспільства до комунізму. Перехід від соціалізму до комунізму вимагає вирішення трьох взаємно зв'язаних між собою завдань: створення матеріально-технічної бази комунізму, перетворення соціалістичних суспільних стосунків в комуністичних і виховання всіх трудящих у дусі високої комуністичної свідомості,
З'їзд прийняв Статут Комуністичної партії Радянського Союзу в новій редакції. У Статуті партії визначені основні обов'язки і права комуніста, викладені організаційні норми, регулюючі порядок прийому і виключення з КПРС. Статут передбачає підвищення ролі і відповідальності комуністів, подальший розвиток внутріпартійної демократії, ленінських принципів і норм партійного життя. У Статуті особливо підкреслено, що вищим принципом партійного керівництва є колективність керівництва, що гарантує партію, всі її органи від прийняття однобічних, суб'єктивних рішень і дій. З'їзд вибрав ЦК КПРС в кількості 175 членів і 155 кандидатів; Центральну ревізійну комісію у складі 65 членів. 22-й з'їзд і прийняті ним документи мають величезне міжнародне значення. Нова Програма КПРС дає розгорнуту картину комуністичного суспільства, вказує дороги і засоби побудови комунізму. Вирішення з'їзду дістали всенародне схвалення в СРСР і були підтримані братськими комуністичними і робочими партіями.
Літ.: XXII з'їзд КПРС. Стенографічний звіт, т. 1—3, М., 1962.
