Двадцятий з'їзд КПРС, відбувся в Москві 14—25 лютого 1956. Було присутньо 1349 делегатів з вирішальним голосом і 81 делегата з дорадчим голосом, що представляли 6 795 896 членів партії і 419 609 кандидатів в члени партії.
Склад делегатів з'їзду (з правом вирішального голосу): по роду занять — 438 делегатів зайнято безпосередньо на виробництві, з них 251 чіл. працював в промисловості і на транспорті і 187 — в сільському господарстві; за віком — до 40 років 20,3%, від 40 до 50 років 55,7%, старше 50 років 24%; за освітою — 758 делегатів з вищою освітою, 116 з незавершеним вищим і 169 з середньою освітою, тобто близько 80% делегатів мали вищу, незавершену вищу і середню освіту; за партійним стажем — 22 делегати вступили в партію до Великої Жовтневої соціалістичної революції, 60 делегатів в 1917—20, 24,9% делегатів в 1921—30, 34% в 1931—1940, 21,6% в 1941—45 13,4% в 1946 і пізніше. На з'їзд вибрано делегатами 193 жінки (14,2% всіх делегатів). Серед делегатів з'їзду 60 Героїв Радянського Союзу і 95 Героїв Соціалістичної Праці. На з'їзді були присутні делегації комуністичних і робочих партій 55 зарубіжних країн.
Порядок дня: Звітна доповідь ЦК КПРС (доповідач Н. С. Хрущев); Звітна доповідь Центральної ревізійної комісії КПРС (доповідач П. Р. Моськатов); Директиви 20-го з'їзду КПРС по 6-у п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1956—60 (доповідач Н. А. Булганін); Вибори центральних органів партії.
Обговоривши звітну доповідь ЦК КПРС, з'їзд відзначив, що радянський народ під керівництвом Комуністичної партії в тісній співпраці зі всіма соціалістичними країнами досяг великих успіхів в боротьбі за побудову комуністичного суспільства в СРСР, за мир у всьому світі. У 1953—56 ЦК КПРС здійснив важливі заходи партії, що забезпечили зміцнення, підвищення її керівної ролі в радянському суспільстві, подальший підйом соціалістичної економіки і підвищення добробуту радянського народу. ЦК КПРС виступив проти культу особи, розкрив порушення соціалістичної законності, що допускалися раніше, і прийняв необхідні заходи по їх виправленню; провів велику роботу по відновленню ленінських норм партійного життя, розвитку внутріпартійної демократії, впровадженню принципу колективного керівництво, вдосконаленню стилю і методів партійної роботи, 20-й з'їзд цілком і повністю схвалив політичну лінію і практичну діяльність ЦК КПРС, схвалив пропозиції і виводи, що містяться в його звітній доповіді по міжнародних і внутрішніх питаннях.
В резолюції з'їзду вказано, що в міжнародному розвитку сталися корінні зміни у бік зміцнення позицій соціалізму. Головна межа епохи — вихід соціалізму за рамки однієї країни і перетворення його в світову систему. Під натиском національно-визвольної боротьби народів йшов процес розпаду колоніальної системи імперіалізму. З'їзд відзначив, що обстановка на капіталістичному світі, зона якого значно звузилася, характеризується подальшим наростанням глибоких соціальних протиріч. Загальна криза капіталістичної системи продовжує заглиблюватися.
Було констатоване, що в розвитку міжнародних подій визначилися два протилежні напрями. Імперіалістичні держави на чолі з реакційними американськими кругами прагнуть подавити робочий, демократичний і національно-визвольний рух, підірвати табір соціалізму і встановити своє світове панування. З іншого боку, на світовій арені зростають сили, промовці за міцний мир і безпеку народів. «Вирішальне значення при цьому, — вказано в резолюції з'їзду, — має неухильне зміцнення міжнародного табору соціалізму, який робить весь зростаючий вплив на хід світових подій» (XX з'їзд КПРС. Стенографічний звіт, т. 2, 1956, с. 411). Найбільш активними і послідовними борцями проти військової загрози є комуністичні партії. Необхідно всемірно укріплювати братські стосунки зі всіма соціалістичними країнами на основі ленінських принципів рівноправ'я народів і пролетарського інтернаціоналізму. З'їзд зобов'язав ЦК КПРС і надалі неухильно боротися за справу світу і безпеці народів, пильно стежити за підступами ворогів світу, приймати необхідні заходи для зміцнення оборонної потужності Радянської держави і забезпечення безпеки СРСР.
В звітній доповіді ЦК КПРС і у вирішеннях з'їзду були обгрунтовані важливі теоретичні питання сучасності. Підтверджений і розвинений ленінський принцип про можливість мирного співіснування держав з різних соціальних буд. З'їзд вказав, що мирне співіснування держав з різними суспільними системами не означає згладжування класових протиріч між соціалізмом і капіталізмом, класової боротьби між ними, не виключає, а передбачає боротьбу двох ідеологій: комуністичною і буржуазною.
В резолюції наголошувалося, що в результаті співвідношення сил, що склалося, — виникнення і зміцнення світової системи соціалізму, яка разом з миролюбними політичними силами інших країн має не лише моральні, але і матеріальні засоби для припинення імперіалістичної агресії, є реальна можливість запобігання новій світовій війні в сучасну епоху. З'їзд відзначив, що в капіталістичних країнах величезною силою став робочий рух, посилився вплив комуністичних партій, професійних, молодіжних організацій, виріс народний рух за мир у всіх країнах. В результаті розпаду колоніальної системи створена обширна «зона світу» — розширилася група держав, що хоча і не належать до соціалістичного табору, але активно виступаючих проти війни. Таким чином, тотальної неминучості воєн немає. В той же час в резолюції з'їзду підкреслено, що, оскільки існує імперіалізм, а його природа не змінилася, зберігається і економічна основа для виникнення агресивних воєн, і від всіх прибічників світу потрібна пильність до підступів імперіалістичних агресорів. Країни соціалістичного табору повинні всемірно укріплювати свою обороноздатність.
Важливе принципове і практичне значення має КПРС, що міститься в звітній доповіді ЦК, і вирішеннях з'їзду теоретична розробка питання про форми переходу різних країн до соціалізму. На з'їзді було відмічено, що історичний досвід повністю підтвердив передбачення В. І. Леніна про те, що «Всі нації прийдуть до соціалізму, це неминуче, але всі прийдуть не зовсім однаково, кожна внесе своєрідність до ту або іншу форму демократії, в той або інший різновид диктатури пролетаріату, в той або інший темп соціалістичних перетворень різних сторін суспільного життя» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 30, с. 123). На сучасному етапі революційний перехід до соціалізму не обов'язково пов'язаний з громадянською війною. Можуть бути створені умови для проведення мирним шляхом корінних політичних і економічних перетворень. Відзначаючи закономірність різноманітності форм переходу країн до соціалізму, з'їзд в резолюції підкреслив, що при всіх можливих формах переходу до соціалізму неодмінною і вирішальною умовою цього переходу є політичне керівництво робочого класу і його авангарду — партії комуністів, рішуча боротьба з опортуністичними елементами, поразка реакційних антинародних сил. У якій би формі не здійснювався перехід від капіталізму до соціалізму, — мирною або немирною, — він можливий лише шляхом соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату в різних її формах. У резолюції говориться, що сприятливіші умови для перемоги соціалізму в друких країнах стали можливими тому, що соціалізм переміг в СРСР і перемагає в інших соціалістичних країнах. Необхідною умовою цієї перемоги є вірність революційному марксизму-ленінізму, проведення послідовної і рішучої боротьби проти ідеології реформізму, опортунізму.
Підводячи підсумки п'ятої п'ятирічки (1951— 1955), з'їзд відзначило значне зростання всіх галузей суспільного виробництва, матеріального добробуту і культурного рівня народу, подальше зміцнення радянського суспільного і державного устрою, морально-політичної єдності радянського суспільства. Національний дохід СРСР за роки п'ятої п'ятирічки виріс на 68%, реальна заробітна плата робітників і службовців підвищилася на 39%, а реальні доходи колгоспників на 50%. Валова продукція промисловості зросла в порівнянні з 1950 на 85%. Були схвалені прийняті ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР в 1953—55 заходів по організації підйому сільського господарства, по подальшому підвищенню реальної заробітної плати низькооплачуваним групам працівників, по посиленню особистої матеріальної зацікавленості працівників в результатах своєї праці, по впорядкуванню пенсійного забезпечення.
Схваливши здійснені заходи по зміцненню радянської законності, строгому дотриманню прав громадян, розширенню прав республіканських органів в господарському і культурному будівництві, з'їзд доручив ЦК забезпечити подальший розвиток радянського соціалістичного демократизму, вказав партійним організаціям на необхідність зробити крутий поворот до питань конкретного керівництва господарським будівництвом.
Велике значення мали вирішення з'їзду по питаннях ідеологічної роботи. З'їзд вказав, що важливим завданням партії є подолання відриву ідеологічної роботи від практики комуністичного будівництва, боротьба проти догматизму і начетнічества.
На з'їзді були прийняті директиви по 6-у п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1956—60.
З'їзд доручив ЦК КПРС виробити проект нової Програми партії. На з'їзді прийнята постанова про часткові зміни в Статуті КПРС.
З'їзд вибрав ЦК КПРС в кількості 133 членів і 122 кандидатів; Центральну ревізійну комісію у складі 63 членів.
20-й з'їзд розглянуло питання про подолання культу особи Сталіна і його наслідків. У прийнятій їм резолюції схвалена проведена ЦК велика робота по відновленню ленінських норм партійного життя, розвитку внутріпартійної демократії. З'їзд запропонував ЦК послідовно здійснювати заходи, що забезпечують повне подолання чужого марксизму-ленінізму культу особи, ліквідацію його наслідків у всіх областях партійної, державної і ідеологічної роботи, строге дотримання ленінських норм партійного життя і принципу колективності керівництва. У критиці культу особи партія керувалася положеннями марксизму-ленінізму про роль народних мас, партію і особу в історії, про недопустимість культу особи політичного керівника, як би великі не були його заслуги.
Незабаром після 20-го з'їзду в розвиток його рішень було опубліковано спеціальну постанову ЦК КПРС від 30 червня 1956 «Про подолання культу особи і його наслідків». Вирішення з'їзду зустріли повне схвалення і підтримку комуністичної партії, радянського народу, братських комуністичних і робочих партій.
Літ.: XX з'їзд КПРС. Стенографічний звіт, т. 1—2, М., 1956.
