Громади (укр. громада — суспільство, світ, община), ліберально-буржуазні культурно-просвітницькі організації української інтелігенції, що виникли після селянської реформи 1861 . Існували в 60—90-х рр. 19 ст в Києві, Харкові, Полтаві, Чернігові і ін. містах. Намагалися підмінити боротьбу українського народу проти соціального і національного гніту культурнічеськой діяльністю: легально і нелегально видавали літературу українською мовою, організовували недільні школи, збирали фольклор і тому подібне Більшість членів Р. розділяли націоналістичну теорію «безкласовості» української нації, вітали реформу 1861, засуджувало Польське повстання 1863—64, змикалося з російськими буржуазними лібералами. У 80-х рр. 19 ст в Р. входили і представники радикально-демократичної інтелігенції.
Видними діячами Р. були Ст Би. Антонович, М. П. Драгоманів, П. П. Чубінський і ін. У 1861—62 в Петербурзі видавали журнал «Основа» (№ 1—9). Царський уряд указом 1876 повністю заборонило діяльність Г. Часть членів київської «Старої громади» на чолі з Драгомановим емігрувала до Швейцарії, де видавала в 1878—82 збірку «Громада» (у 1881 під такою ж назвою видавався журнал). У 80-х рр. громадовци на Україні об'єдналися довкола журналу «Київська старизна» (1882—1906). На початку 20 ст частина громадовцев влилася в українській буржуазно-націоналістичні партії і зіграла контрреволюційну роль в період боротьби українського народу за Радянську владу.
