Антонович Володимир Боніфатьевіч [18.2(2.3) .1834, Махновка Бердичівського повіту Київської губернії, — 8(21) .3.1908, Київ], український історик, археолог, етнограф. Один з родоначальників української буржуазної історіографії. У 1863—80 головний редактор «Тимчасової комісії для розбору древніх актів» в Києві. Професор російської історії Київського університету (1878). Керував виданням «Архіву Південно-західної Росії», випустив декілька томів з вступними монографіями (ч. 3, т. 1 і 2 — Про козацтво; ч. 3, т. 3 — Про гайдамачестве; ч. 5, т. 1 — Про міста). Дослідження по історії України і Литовсько-російської держави склали спеціальну збірку «Монографії по історії Західної і Південно-західної Росії» (т. 1, 1885). Роботи по археології України: «Старовини Південно-західного краю. Розкопки в країні древлян» (1893), «Археологічні карти» Київської (1895) і Волинської (1900) губерній. Спільно с М. П. Драгомановим видав «Історичні пісні малоросійського народу» (т. 1—2, 1874—75). Питання соціальної історії А. розглядав з ідеалістичних позицій, в плоскості дії абстрактних початків — общинного, дружинного, княжого. А. протиставляв український народ російському, ідеалізував козацтво, висунув націоналістичну теорію про безкласовість і «демократизм» українського народу.
Літ.: Довнар-Запольський М. Ст, Історичні погляди Ст Би. Антоновича, в його кн.: З історії суспільних рухів в Росії, 2 видавництва. До., 1910.
