Антонович Максим Олексійович [27.4(9.5) .1835, Белополье Харківської губернії, — 14.11.1918], російський літературний критик, філософ, публіцист. Народився в сім'ї дячка. Закінчив Петербурзьку духовну академію в 1859. У 1862 вів відділ «Російська література» в журналі «Сучасник». У статтях по філософії і природознавству, як матеріаліст і прибічник дарвінізму, спираючись на рефлексологію Сеченова, виступав проти ідеалізму Канта і Шопенгауера, боровся з російськими ідеалістами — П. Юркевічем, Н. Страховим і ін., з ідеями «почвеннічества» журналів Ф. М. Достоєвського «Час» і «Епоха», виступав за демократичну, різночинця літературу. Проте А. вульгаризував принципи матеріалістичної естетики Н. Г. Чернишевського і Н. А. Добролюбова, що позначилося в його негативній оцінці творів І. С. Тургенева, Н. А. Некрасова. У полеміці з журналом Д. І. Пісарева «Російське слово» А. спрощував принципи революційного демократизму. Із закриттям «Сучасника» (1866) відійшов від активної літературно-суспільної діяльності. Пізніше виступав проти декадентського мистецтва.
Соч.: Ізбр. статті. Філософія. Критика. Полеміка, Л., 1938; Ізбр. філософські вигадування, М., 1945; Літературно-критичні статті. Підгот. тексту, вступ. ст. і коммент. Р. Е. Тамарченко, М.— Л., 1962.
Літ.: Шишкина А. Н., Антонович, в кн.: Історія російської критики, т. 2, М-код.—Л., 1958; Пеунова М. Н., Світогляд М. А. Антоновича, М., 1960; Козьмін Би. П., «Розкол в нігілістах», в його кн.: З історії революційної думки в Росії, М., 1961; Лебедев А., Чернишевський або Антонович?, «Новий світ», 1962 № 3; Чубінський Ст, Надумане питання і неспроможні відповіді, «Російська література», 1962 № 3; Історія російської літератури XIX ст Бібліографіч. покажчик, М-код.—Л., 1962.
