Громашевський Лев Васильович [р.1(13) .10.1887, Миколаїв], радянський епідеміолог, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1944), заслуженого на діяча науки УРСР (1957), Герою Соціалістичного Труда (1967). Член КПРС з 1905. У 1912 закінчив медичний факультет Новоросійського університету в Одесі. Учень Д. До. Заболотного . У 1917 делегат 1-й і 2-й Північно-західних обласних конференцій РСДРП(б) і член Північно-західного обкому РСДРП(б), голова більшовицької фракції Виконкому Західного фронту, член Засновницьких зборів від РСДРП(б), нарком освіти і охорони здоров'я Західної області. У 1918—28 асистент, професор, завідувач кафедрою епідеміології і ректор Одеського медичного інституту, в 1928—31 директор Дніпропетровського санітарно-бактеріологічного інституту, в 1931—33 директор Центрального інституту епідеміології і мікробіології Наркомздрава РРФСР. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 головний епідеміолог Закавказького і Кримського фронтів і Московського військового округу. У 1948—51 директор інституту інфекційних хвороб АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), в 1951—63 завідувач кафедрою епідеміології Київського медичного інституту; з 1963 — в Київському інституті епідеміології, мікробіології і паразитології.
Основні праці присвячені загальній теорії епідеміології, а також епідеміології висипного і черевного тифів, холери, дизентерії, епідемічного гепатиту. Розробив вчення про механізм передачі інфекцій, класифікацію інфекційних хвороб, в якої підгрупи інфекційних хвороб виділяються за патогенетичною ознакою, науково-організаційні питання дезинфекційної справи в СРСР. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Приватна епідеміологія, М., 1947 (совм. з Р. М. Вайндрах); Механізм передачі інфекції, 2 видавництва, До., 1962; Загальна епідеміологія, 4 видавництва, М., 1965.
