Гастроентерологія (від гастро... і греч.(грецький) énteron — кишка, lógos — учення), розділ медицини про будову і функції травної системи людини в умовах норми і патології, що вивчає причини і механізм розвитку різних захворювань органів травлення, розробляючий нові методи діагностики, лікування і профілактики цих захворювань.
Захворювання органів травлення відомі з глибокої старовини, але зведення про будову травної системи були примітивні і неточні. Для розвитку знань в області Р. коштовні положення старогрецької лікарки Гіппократа (470—377 до н.е.(наша ера)) про лікувальне живлення. Велике значення в розвитку Р. мало введення в 18 ст патологоанатомічних досліджень, початих італійським ученим Дж. Би. Морганьі. Як самостоятельнаяя наука Р. остаточно сформувалася в 1-ій половині 19 ст, коли в результаті патологоанатомічних досліджень австрійського ученого До. Рокитанського, французького ученого Ж. Крювелье і ін. з'явився систематичний опис багатьох хвороб органів травлення (виразка і рак шлунку, циррози печінки і ін.) Значний внесок у розвиток Р. внесли французькі клініцисти Р. Лаеннек, Же. Дьелафуа, В. Ш. Гано і ін. З введенням в клінічну практику в 1867 німецьким клініцистом А. Кусмаулем товстого зонда, а в 1911 німецькою лікаркою М. Ейнхорном і В. Лайоном (США) тонкого зонда значно розширилися можливість вивчення секреторної і кислотоутворюючої функції шлунку, а також патологічного стану жовчних доріг. Розвиток рентгенологічного методу дослідження дозволив встановлювати патологічні зміни у всіх органах травлення.
Вживані в сучасній клінічній практиці інструментальні методи дослідження — гастроскопія, езофагоскопія, лапароскопія, ректороманоскопія (див. Ректоскопія ), радіоіндикація, радіотелеметрія (див. Радіоізотопна діагностика ), значно розширили діагностичні можливості Г. Развітіє хімічних наук сприяло детальному вивченню ферментативних функцій травної системи.
В результаті робіт І. П. Павлова і його школи з'явилася сучасна фізіологія травлення, що зробила вирішальний вплив на розвиток Р. у всьому світі. Великий вплив на розвиток Р. зробили теорія нервізму С. П. Боткина (сірок. 19 ст), метод анамнезу, розроблений Р. А. Захарьіним, методика пальпації (обмацування) органів черевної порожнини, створена В. П. Образцовим (на початку 20 ст) і вдосконалена його школою.
Основним напрямом Р. в СРСР є соціально-профілактичне. Диспансеризація гастроентерологічних хворих, створення спеціалізованих відділень для цих хворих, відділень абдомінальної хірургії, курортно-санаторна допомога забезпечують успішну боротьбу з захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Вивчення проблем Р. грунтується на дослідженнях фізіології, морфології, мікробіології, хімії, рентгенології, клінічних дисциплін (терапія, хірургія, педіатрія). Великий внесок у розвиток Р. внесли радянські учені: М. П. Кончаловський, Н. Д. Стражесько, Р. А. Лурія, М. І. Певзнер, А. Л. М'ясників, Е. М. Тарєєв, Ст Х. Василенко, Н. І. Лепорський, Н. Ст Коновалів, М. М. Губергріц, І. П. Разенков, М. Н. Шатерников, С. А. Холдін, С. П. Федоров, С. А. Рейнберг, Ю. Н. Соколів, Б. В. Петровський і ін.
Створені Всесоюзна і Всеросійська проблемні комісії з фізіології і патології травлення, Всесоюзне наукове суспільство гастроентерологів, НДІ(науково-дослідний інститут) в Москві, Дніпропетровську і Душанбе. Проблеми і результати досліджень по Р. освітлюють в журналі «Терапевтичний архів» (з 1923—), «Клінічна медицина» (з 1920—), «Радянська медицина» (з 1937—) «Лікарська справа» (з 1918—), «Хірургія» (з 1931—) і ін. За кордоном дослідження в області Р. освітлюють в журналами «Archives français des maladies de l''áppareil digestif» (P., 1907—), «Medizinische Klinik» (B., 1904—), «Gut» (L., 1960—), «American Journal of gastroenterology» (N. Y., 1934—), «American Journal of proctology» (N. Y., 1950—), «Acta gastro-enterologica belgica» (Brux., 1933—), «Digestion. International Journal of Gastroenterology» (Basel — N. Y., 1895—).
Дослідження в області Р. об'єднують і координують Асоціація європейських і середземноморських країн і Усесвітнє об'єднання гастроентерологів.
