Гартування організму, система процедур, сприяючих підвищенню опірності організму несприятливим діям зовнішнього середовища, виробленню умовнорефлекторних реакцій терморегуляції, з метою її вдосконалення. При гартуванні виробляють стійкість організму до охолоджування і тим самим до т.з. простудним і деяким ін. захворюванням. Якщо організм до охолоджування не тренований, реакція на холод носить характер безумовного рефлексу; час теплопродукциі затягується, судини шкіри не встигають досить швидкий скоротитися, відбувається паралітичне розслаблення судин, що ще більше збільшує тепловіддачу. Реакція загартованого організму при охолоджуванні носить умовнорефлекторний характер: збільшується вироблення тепла, швидко виникає затримання тепла за рахунок скорочення судин шкіри — так звана гра вазомоторов — короткочасне розширення судин і посилення припливу крові; підвищується обмін речовин.
З. о. поважно починати в дитячому віці, коли терморегуляція знаходиться у стадії формування і розвиваються механізми імунобіологічного захисту. Для повноцінного З. о. необхідно використовувати комплекс гартуючих процедур, дотримуючи принципи комплексності, поступовості, систематичності і обліку індивідуальних особливостей організму. Комплекс гартуючих процедур складається з конвекційного (повітряні і сонячно-повітряні ванни, див.(дивися) Аеротерапія, Солнцелеченіє ) і кондукційного (обтирання, обливання, ножні ванни, купання у відкритих водоймищах і контрастні процедури, наприклад поперемінне обливання теплою і холодною водою з різницею температур від 3°С до 10°С, а також ходіння босоніж) охолоджування. У зимові місяці, особливо на С., для З. о. великого значення набуває ультрафіолетове опромінення від штучних джерел.
Силу подразника при З. о. збільшують поступово. У весінньо-літній період, коли З. о. відбувається стихійно у зв'язку з полегшенням одягу, купанням у відкритих водоймищах і т. п., зниження температур води і повітря при З. о. можна проводити інтенсивніше. Коли З. о. проводять в осінньо-зимовий період, температуру води і повітря знижують із значно великими інтервалами. Починають гартуючі процедури з повітряних ванн індиферентної температури повітря від 24°С — для грудних дітей і від 18°С до 12°С — для старших школярів і дорослих (при швидкості руху повітря, що не перевищує 0,1 м/сек, і відносній вологості в межах 40—65%). Сонячні ванни починають з 3—5 мін і поступово збільшують до 20—40 мін, залежно від віку. Для загальних водних процедур за основу береться температура шкіри в області серця: у дітей до 1 року 35—36°С, в дорослого 31—33°С. Вода такої температури використовується для обтирання; для обливань — на 1—2°С вище, для ножних ванн — на 1—2°С нижче. Температуру води поступово знижують для дітей до 3 років до 26—24°С, для старших до 15—12°С . Для місцевих водних процедур за основу береться температура відкритих частин тіла (біля 29—25°С) і поступово знижується до 12—10°С. На другому році систематичних З. о. можна проводити контрастні процедури. Хорошою гартуючою процедурою є купання у відкритому водоймищі.
В З. о. дуже важлива систематичність. Якщо подразник діє з деякою постійністю протягом більш менш тривалого часу, виробляється певний стереотип на даний подразник. При недостатньому закріпленні ефект З. о. знімається. Так, при проведенні гартуючих процедур протягом 2—3 мес з подальшим їх припиненням загартованість організму зникає через 1—1 1 / 2 міс. При тривалих перервах гартуючі процедури починають знов з вихідних температур води і повітря. Облік індивідуальних особливостей організму (осередки інфекції, що дрімає, стан реконвалесценциі, анемії пороки серця, астма і ін.) особливо важливий у дітей. З. о. проводять без зниження індиферентних температур води і повітря. При З. о. необхідно враховувати, що легко збудливі люди потребують заспокійливих процедур (повітряні ванни, обтирання і ін.), виключаються сонячно-повітряні ванни. Людям з переважанням процесів гальмування рекомендують обливання і контрастні процедури; млявим — обливання безпосередньо після сну; спокійним і урівноваженим — після уранішньої гімнастики. З. о. не слід проводити хворим до повного одужання, а також страждаючим вродженими і придбаними вадами серця у стадії декомпенсації, хронічними захворюваннями нирок.
Літ.: Парфенов А. П., Гартування людини, Л., 1960; Льові-горіневськая Е. Р., Бикова А. І., Гартування організму дитяти, 3 видавництва, М., 1962; Маршак М. Е., Фізіологічні основи гартування організму людини, 2 видавництва, Л., 1965; Койранський Би. Би., Охолоджування, переохолодження п їх профілактика, 2 видавництва, [Л.], 1966.
