Аеротерапія (від аеро... і терапія ) , воздухолеченіє, лікування відкритим повітрям. Поряд з солнцелеченієм і таласотерапією є частиною кліматотерапії . Мета А. — забезпечення організму киснем і підвищення стійкості його до температурних дій зовнішнього середовища.
Енергетичні витрати дорослої людини в положенні лежачи (натщесерце) складають близько 70 дж/сек (1 ккал/мін ) , забезпечення цієї енергії здійснюється вжитком з вдихуваного повітря близько 4 мл/сек, або 5,6 мг/сек кисню. При фізичних і розумових навантаженнях вжиток кисню зростає. При порушенні газообміну організму, посилена аерація, оксигенація набувають лікувального значення. Особливо корисна А., якщо повітря в природних умовах збагачене киснем, декілька іонізований і містить корисні домішки іонів елементів морської води або продуктів життєдіяльності рослин, стимулюючих дихання і інші функції організму (див. Аероіонотерапія, Аерозольтерапія ) . Основні форми А. — повітряні ванни і тривале перебування на відкритих або напівзакритих верандах або на відкритому повітрі в одязі або в ліжку в будь-яку погоду. При лікуванні і відпочинку за містом або на курортах, в різних кліматичних зонах А. і аеропрофілактика проводяться тривалим перебуванням на повітрі в стані спокою (відпочинок, денний і нічний сон під відкритим піднебінням або на спеціально пристосованих верандах, в клімато-павільйонах), а також у поєднанні з дозованими прогулянками, гімнастикою, іграми, спортивними вправами, трудовими процесами і ін. Тривалість перебування на повітрі (у одязі або в ліжку, безперервно або дріб, протягом курсу, сезону або цілорічно) встановлюється відповідно до умов погоди, міри загартованості і стану здоров'я, поступово збільшується від 1—2 до 12—24 годин у добу. Повітряні ванни загальні або напівванни (з оголенням тіла до пояса) призначають також з врахуванням умов погоди і стану організму, інколи у поєднанні з прогулянками, гімнастикою, самомассажем. Приймають їх в кімнаті і на відкритому повітрі, в затінених (у тіні дерев, під навісами) місцях або під хмарним піднебінням. А. поєднують з водними процедурами (вологе обтирання, душі, купання), з сонячними опроміненнями. Аеропрофілактика здійснюється і в міських умовах при прогулянках по бульвару, парку і тому подібне В домашніх — регулярним провітрюванням приміщень, перебуванням в кімнаті з відкритими вікнами.
При лікувальному і профілактіч. користуванні повітряним охолоджуванням не допускається різке обдування, контактне або радіаційне перегрівання і переохолодження від грунту, кам'яної полови і стенів. Возд. ванни призначають з поступовим збільшенням часу дії: для холодних ванн ( t нижче 15°c) по 1—2 мін, для прохолодних ( t 16— 19°c) по 3—5 мін і для теплих ( t св. 20°c) по 10—15 мин. У випадках неприємних відчуттів, тремтінню і ін. час прийому возд.(повітря) ванн скорочується. При А., у тому числі возд.(повітря) ваннами, виправляються і тренуються порушення теплообміну і ослабіння терморегуляції. Оголення тіла покращує шкірне дихання, в жарку погоду полегшує тепловіддачу. У холодну і прохолодну погоду повітряні ванни і перебування на відкритому повітрі в одязі активізують теплорегуляцію, підвищують насичення крові киснем, покращують діяльність внутрішніх органів, підвищують працездатність і опірність організму температурним діям, простудним і друшим захворюванням; т. о., А. сприяє гартуванню організму . Профілактичне значення А. зростає, коли людина тривалий час перебуває в умовах недостатньо чистого повітря з декілька зменшеним вмістом кисню, а також при ослабленій терморегуляції від носіння щільного одягу і тривалого перебування в теплих закритих приміщеннях. А. протипоказана при гострих запальних і гарячкових захворюваннях, а також при різкому ослабінні захисно-пристосовних можливостей організму.
Літ.: Парфенов А. П., Гартування людини, Л., 1960; Кліматотерапія, [До.], 1966.
