Гартування рослин, придбання рослинами стійкості до несприятливих умов — морозів, холоду, засухи, засолення і ін. Що виникають при З. р. властивості обумовлюються змінами обміну речовин. З. р. до морозу відбувається лише восени, коли рослини під впливом короткого дня припиняють зростання і переходять в стан глибокого спокою, а також взимку при слабких і помірних морозах. Тому дерева, морози, що витримують зимою, до —60°С (модрина, ялина, сосна і ін.), влітку гинуть при температурі від —7 до —8°С. Перша фаза З. р. проходіт при температурі біля 0°С в умовах освітлення, коли в рослинах накопичуються вуглеводи в результаті зниження інтенсивності дихання. Друга фаза З. р. протікає при слабких і помірних морозах і супроводиться втратою клітками води унаслідок утворення льоду. При цьому відбувається відособлення протопласта і освіта на його поверхні ліпоїдно-білкових шарів; плазмодесми втягуються всередину клітки, і живий вміст клітки стає нечутливим до тиску льоду в міжклітинниках. З. р. застосовується і для підвищення холодостійкості огірків, томатів, бавовника, кукурудзи і ін. рослин. Вперше російський городник Е. А. Грачев застосував (1875) З. р., витримуючи насіння кукурудзи перед їх посівом при 0°С (на снігу) протягом двох тижнів; в результаті він отримував зрілі качани кукурудзи в умовах Петербургу. Запропоновано також змінне дія на насіння рослин (томатів) низькими і підвищеними температурами. Для З. р. проти засухи застосовують передпосівне намочування і подальше підсушування насіння. Гартування відбувається і у вегетуючих рослин під впливом засухи в природній обстановці, але урожай їх при цьому знижується. Розроблені також методи гартування до засолення грунту — хлорідному, сульфатному або карбонатному (содовому), — дорогою витримки насіння у відповідних сольових розчинах.
Літ.: Туманів І. І., Сучасний стан і чергові завдання фізіології зимостійкості рослин, в збірці: Фізіологія стійкості рослин, М., 1960; Генкель П. А., фізіологія стійкості рослинних організмів, в кн.: фізіологія сільськогосподарських рослин, т. З. М., 1967; Строгонов Би. П., Солестійкість рослин, там же; Панська Е. І., Зміни хлоропластів і визрівання втеч у зв'язку з морозостійкістю деревних рослин, М., 1967; Фізіологія стану спокою в рослин, М., 1968.
