Закані Убейд, Обейд Закані (р. приблизно кінець 13 ст — помер між 1366—1370), персидський сатирик. Походив з арабської знатної, але збіднілої сім'ї. Деякий час перебував на державній службі, надалі займався лише літературною працею. У сатиричному трактаті «Етика аристократії» (1340) піддав критиці моральні засади сучасного йому суспільства. Автор пародійного трактату «Сто рад» — (1349), сатиричного словника-енциклопедії «Визначення», казки у віршах «Миша і кіт», що висміює духівництво і знати. З. увійшов до історії літератури як сатирика, що перетворив сміх на разючу соціальну зброю. Писав також ліричні вірші, створив збірку веселих розповідей-анекдотів книга, що «Радує серце».
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Весела книга, М., 1965; Вибране, Душанбе, 1965.
Літ.: Історія персидської і таджицької літератури, під ред. Яна Ріпка, М., 1970; Browne Е., A literary history of Persia, v. 3, Camb., 1964.
