Військові і бойові організації більшовиків, організації більшовицької партії, що керували бойовими загонами (бойовими дружинами) робочого класу і революційною роботою у військах з метою створення і зміцнення озброєних сил революції. Перші військові і бойові організації були створені більшовиками в період Революції 1905—07 в Петербурзі, Москві, Іваново-Вознесенське, Кронштадті, Севастополі, Саратові, Красноярську, Нижньому Новгороді, Томську, Варшаві Владивостоку, Ризі і інших містах. Важливе значення в створенні військових організацій мало постанову Третього з'їзду РСДРП (1905) «Про озброєне повстання». Військові організації партії надавали допомогу місцевим партійним організаціям у військово-стратегічній підготовці озброєного повстання, в постачанні зброєю, у вченні робочих дружин. В. І. Ленін писав 16 жовтня 1905 в Бойовий комітет при Петербурзькому комітеті РСДРП: «Засновуйте негайно бойових дружин скрізь і всюди і у студентів, і у робітників особливо, і так далі і так далі Хай негайно ж організовуються загони від 3-х до 10, до 30 і так далі людина. Хай негайно ж озброюються вони самі, хто як може... Хай негайно ж ці загони вибирають собі керівників і зв'язуються, по можливості, з Бойовим комітетом при Петербурзькому комітеті» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 11, с. 336—37). Бойові організації партії спочатку створювалися для самооборони проти чорної сотні, потім по вказівці Леніна вони організовували загони революційної армії. Велику роль в підготовці робітників і солдатів до озброєного повстання зіграли керовані Леніном газети «Вперед» і «Пролетар», газети військових організацій РСДРП: «Казарма» (Петербург), «Солдатське життя» (Москва), «Вісник казарми» (Фінляндія), «Голос солдата» (Рига), «Життя солдата» (Екатерінослав) і ін. В результаті роботи Ст і б. о. б. солдати і матроси відмовлялися пригнічувати революційні виступи, брали участь в повстаннях у ряді міст і на флоті. Близько 50 комітетів РСДРП мали так звані «Воєнки», одній з найбільш великих була Петербурзька, в якій працювали І. Х. Лалаянц, Ф. Ст Гусарів, Ст Р. Менжінський, Н. В. Криленко і ін. У ряді випадків більшовики працювали спільно з меншовиками, а інколи укладали практичні угоди з есерами. Незабаром після 3-го з'їзду партії верховним органом Ст і б. о. б. стала Бойова технічна група при ЦК РСДРП, очолювана Л. Би. Красиним, до того (з лютого 1905) вона була при Петербурзькому комітеті РСДРП. Ст і б. о. б. мали спеціальні підпільні майстерні у ряді міст для виготовлення зброї, головним чином бомб. М. М. Літвінов, Н. Е. Буренін, Би. С. Стомоняков, С. А. Тер-Петросян (Камо) та інші купували зброю за кордоном. Ст і б. о. б. брали участь в озброєних виступах, особливо наполегливі бої були в Москві в грудні 1905. Широкий розмах отримали партизанські дії «Червоних сотень» в Грузії [керували М. З. Бочорідзе, Р. До. Орджонікідзе, С. А. Тер-Петросян (Камо), С. І. Кавтарадзе і ін.] і «Лісових братів» в Латвії (очолювали Ю. П. Кажмер, Д. С. Бейка, Ю. П. Гавен, Я. Г. Лутер і ін.). Вони контролювали цілі райони, де встановлювалася народна влада.
Петербурзькі, московські і деякі інші Ст і б. о. б. стали ініціаторами скликання конференції. От організаційного бюро Їм. Ярославський побував у Леніна, який говорив про необхідність підпорядкувати діяльність Ст і б. о. б. більшовицькому центру. 1-я конференція Ст і б. о. б. проходіла 16—22 листопада (29 листопада — 5 грудня) 1906 в Таммерфорсе. Конференція висловилася за підпорядкування військово-бойової роботи політичному керівництву загальнопартійних організацій; вона відобразила перехід від розрізнених дружин до створення бойових організацій при партійних комітетах. Після поразки Революції 1905—07 Ст і б. о. б. в основному були розгромлені.
З початком 1-ої світової війни 1914—1918 військова революційна робота партії придбала найважливіше значення. У армії, що діє, а також в тилових гарнізонах знов почали діяти військові організації партії (у Петрограді, Кронштадті, Томську, на Північному фронті і ін.). Робота більшовиків в армії в період війни підготувала умови для переходу солдатів і матросів на сторону революційного народу в дні Лютневої революції 1917. Після перемоги Лютневої революції, в період підготовки соціалістичної революції, перед більшовицькою партією встало завдання створення озброєних сил революції. Була проведена величезна робота по завоюванню солдатських мас на сторону революції, по збільшенню числа військових організацій партії в армії, що діє, і тилових гарнізонах, В березні 1917 виникла Військова організація при Петербурзькому комітеті РСДРП (б), перетворена в квітні 1917 у Військову організацію при ЦК РСДРП (б) (скорочена назва «Воєнка»). У створенні і діяльності військової організації партії активну участь брали: Ст А. Антонов-Овсєєнко, А. Я. Аросев, До. Е. Ворошилов, П. Ст Дашкевіч, П. Е. Дибенко, М. С. Кедрів, С. М. Корів, Р. Н. Корганов, Н. Ст Криленко, До. А. Мехоношин, П. Н. Мостовенко, А. Ф. М'ясників, С. М. Нахимсон, Ст І. Невський, Н. І. Подвойський, Е. Ф. Розміровіч, С. Р. Рошаль, Я. Ф. Фабріциус, М. Ст Фрунзе, Їм. Ярославський і ін.
16—23 червня (29 червня —6 липня) 1917 відбулася Всеросійська конференція фронтових і тилових військових організацій РСДРП (б), на якій було присутньо 167 делегатів від 43 фронтових і 17 тилових військових організацій, що представляли 26 тис. членів партії, членів цих організацій. Ленін виступив на конференції з доповідями про теперішній момент і про аграрне питання. Цілям і завданням військової організації РСДРП (б) була присвячена доповідь Подвойського; організаційним питанням — доповідь Невського. Конференція прийняла проект статуту військової організацій, який визначив чітку структуру партійних організацій в армії. Конференція узагальнила багатий досвід партійної роботи у військових частинах починаючи з 1905, приєдналася до вирішень Сьомій (Квітневою) Всеросійській конференції РСДРП(б) . На конференції було вибрано Всеросійське бюро військових організацій [Антонов-Овсєєнко, Невський, Подвойський (голова), Криленко, Кедрів, Дашкевіч, Аросев, Розміровіч і ін.]. Військова організація при ЦК РСДРП (б) видавала газети «Солдатська правда» (Петроград), «Робітник і солдат» (потім «Солдат»), «Сільська біднота». Велику роль в революціонізації солдатів і матросів грали газети «Окопна правда» (Північний фронт), «Хвиля» (Гельсингфорс), «Зірка» (Мінськ), «Зірка» (Ревель), «Прапор боротьби» (Виборг), «Кавказький робітник» (Тбілісі), «Циня» (Рига) і ін.
Військові організації проводили лінію партії на зміцнення союзу пролетаріату з солдатами, активно брали участь в створенні і роботі землячеських організацій, селянських Рад і солдатських комітетів, направляли агітаторів в село пропагували більшовицьку аграрну програму. Військові організації РСДРП (б) діяли на всіх фронтах і гарнізонах. Найбільш крупними військовими організаціями були: Петроград, Московська, Кронштадтська, Гельсингфорсськая, Саратовська, Красноярська, військові організації на Північному і Західному фронтах. Представники «Воєнки» брали участь в роботі 6-го з'їзду партії, що намітив курс на озброєне повстання. Розгром корніловщини в значній мірі залежав від діяльності «Воєнки», що мобілізувала революційно налагоджені військові частини і загони червоногвардійців на захист революції. Напередодні Жовтневої революції військові організації розширили свою мережу. Кількість комуністів в них лише на фронті досягала 50 тис.
Робота «Воєнки» посилилася після вирішення ЦК РСДРП (б) від 10 (23) жовтня 1917 про озброєне повстання. Військові організації допомогли партії завоювати на свою сторону армію і флот. «Воєнка» взяла діяльну участь в створенні ВРК. Провідні працівники «Воєнки» активно працювали в штабі озброєного повстання — Петрограду ВРК; Антонов-Овсєєнко, Криленко і Дибенко увійшли до першого Радянського уряду. Значення військових організацій після перемоги Жовтневої революції у зв'язку з демобілізацією старої армії зменшилося. Сьомий з'їзд РКП(б) визнав можливим ліквідовувати військові організації партії.
Військові організації партії зіграли важливу роль в скиданні царизму, в перемозі Жовтневої соціалістичної революції, в створенні озброєних сил Радянської держави, в підготовці військових кадрів для Червоної Армії.
Літ.: Ленін Ст І., Революційна армія і революційний уряд, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 10; його ж. Уроки Московського повстання, там же, т. 13; його ж, Лист голові обласного комітету армії, флоту і робітників Фінляндії І. Т. Смілге, там же, т. 34; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 7 видавництво, ч. 1, М., 1954; Перша конференція військових і бойових організацій РСДРП, [М.], 1932; Військові моряки в боротьбі за перемогу Жовтневої революції, Сб., М., 1958; Яковлєв Н. Н., Народ і партія в першій російській революції, М., 1965; Голуб П. А., Партія, армія і революція. Відвоювання партією більшовиків армії на сторону революції. Березень 1917 — лютий 1918, М., 1967; Капшуков С. Р., Боротьба більшовицької партії за армію в період першої світової війни (1914 — березень 1917), М., 1957; Історія КПРС, т. 2—3 (кн. 1), М., 1966—67; Історія СРСР, Серія друга, т. 7, М., 1967.
