Військові комісари
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Військові комісари

Військові комісари, 1) представники Комуністичної партії і Радянської влади в частинах (на кораблях), установах, з'єднаннях Озброєних Сил в період (з перервами) 1918—42. Інститут Ст до. утворений під час Громадянської війни. 4 березня 1918 постановою СНК(Рада Народних Комісарів) була створена Вища військова рада у складі військового керівника і 2 комісарів. За тим же принципом створювалися інші керівні органи армії і флоту. 31 березня Пленум ЦК партії обговорило питання про роль Ст до. у армії і на флоті. Відповідно до вирішення Пленума Наркомвоєн і Вища військова рада 6 квітня опублікували положення «Про військових комісарів, членів військових рад». У нім вказувалося, що Ст до. є безпосереднім «політичним органом Радянської влади при армії». Ст до. вводилися у всіх військових частинах, з'єднаннях, установах і військово-учбових закладах; у арміях і у фронтах вони називалися членами РВС(Реввоєнрада). Ст до. могли призначатися лише бездоганні революціонери, здатні в найважчих обставинах залишатися втіленням революційного боргу. Головне завдання Ст до. — проведення в армії політики Комуністичної партії і Радянського уряду. В цілях узгодження і об'єднання діяльності Ст до. і встановлення контролю за ними у всеросійському масштабі Наркомвоєн 8 квітня 1918 постановив створити Всеросійське бюро Ст. (у квітні 1919 за рішенням 8-го з'їзду партії замість нього був утворений Політичний відділ РВС(Реввоєнрада) Республіки, який 15 травня перейменований в Політичне управління РВС(Реввоєнрада) Р, що отримало права військового відділу ЦК партії). У липні 1918 створення інституту Ст до. було узаконено 5-м-код з'їздом Рад. У березні 1919 РВС(Реввоєнрада) Республіки пояснював виникнення інституту Ст до. тим, що на початку існування Червоної Армії «майже не було командного складу, який віддавав би собі звіт в завданнях армії і тому дусі, який повинен її пронизати. Це викликало необхідність роздвоєння органів управління і командування армії: технічна сторона, оперативні і командні права і обов'язки покладалися на командирів, політичні, виховні і контрольні права і обов'язки покладалися на комісарів». Ст до. наділялися великими правами, жоден наказ без їх підпису не підлягав виконання. В той же час Ст до. не лише контролювали командирів, але і виховували у червоноармійців довіра і пошана до командного складу, чого особливо потребували військспеци — колишні офіцери і генерали. «Комісари в армії, — говорилося у вирішеннях 8-го з'їзду партії, — є не лише прямими і безпосередніми представниками Радянської влади, але і перш за все носіями духу нашої партії, її дисципліни, її твердості і мужності в боротьбі за здійснення поставленої мети. Партія може з повним задоволенням озирнутися на героїчну роботу своїх комісарів, які, рука в руку з кращими елементами командного складу, в короткий термін створили боєздатну армію» («КПРС в резолюціях...», 7 видавництво, ч. 1, 1954, с. 435). Серед Ст до. у роки Громадянської війни були Р. І. Берзін, А. С. Бубнов, До. Е. Ворошилов, Я. Б. Гамарник, Ст П. Затонський, С. М. Корів, Ст Ст Куйбишев, Ст І. Межлаук, До. А. Мехоношин, А. І. Мікоян, Р. До. Орджонікідзе, І. Ст Сталін, І. С. Уншліхт і багато інших діячів партії. У 1925—28 після великої підготовчої роботи (підвищення політичних знань командних кадрів, поліпшення їх соціального і партійного складу і ін.) в Озброєних Силах СРСР було поступово введено єдиноначальність. Ст до. замінені помічниками командирів по політичній частині, які керували політичним вихованням особового складу, партійною і комсомольською роботою. У травні 1937 посад Ст до. у частинах, з'єднаннях і установах були відновлені, в 1940 знову замінені посадами заступників командирів (начальників) по політичній частині. Введений на початку Великої Вітчизняної війни (16 липня 1941) інститут Ст до. проіснував до 9 жовтня 1942, коли в армії і на флоті було остаточно введено єдиноначальність. 2) Керівники органів місцевого військового управління в СРСР (див. Військовий комісаріат ).

загрузка...

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), т.37, с. 382, 427, т.39, с. 56, 58; Восьмий з'їзд РКП (б). Березень 1919, Протоколи, М., 1959, с. 417; Комуністична партія Радянського Союзу про Озброєні Сили Радянського Союзу. Сб. документів, 1917—1958, М., 1958; Партійно-політічеськая робота в Червоній Армії (квітень 1918 — лютий 1919). Документи, М., 1961; То ж (березень 1919—1920), М., 1964; Фрунзе М. Ст Ізбр. проїзв.(твір), т.2, М., 1957; Бубнов А. С., Про Червону Армію, М., 1958; Гусев С. І., Громадянська війна і Червона Армія, М., 1958; Комісари, 2 видавництва, М., 1967; Петров Ю. П., Будівництво політорганов, партійних і комсомольських організацій армії і флоту (1918—1968), М., 1968.

  Ст Д. Полікарпов.