Військовий комісаріат
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Військовий комісаріат

Військовий комісаріат, орган місцевого військового управління до СРСР, що відає військово-мобілізаційною і обліково-закличною роботою. Ст до. є в союзних республіках, що не діляться на області, автономних республіках, краях, областях, національних округах, містах і районах. Вони є військовими установами міністерства оборони СРСР і одночасно працюють на правах відділів відповідних Рада Міністрів союзних і автономних республік, виконкомів краєвих, обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих. Основні завдання Ст к.: підготовка і проведення військової мобілізації, облік людських і народно-господарських ресурсів, підготовка молоді до несення військової служби, організація проведення закликів громадян на дійсну військову службу і на учбові збори і здійснення інших оборонних заходів. Керівництво діяльністю Ст до. здійснюють Генштаб Озброєних Сил СРСР і командувачі військами військових округів, на території яких вони розташовані.

  Ст до. були засновані декретом СНК(Рада Народних Комісарів) 8 квітня 1918. Спочатку, після ліквідації 25 січня 1918 старих органів місцевого військового управління, їх функції по обліку військовозобов'язаних і мобілізації виконували військові відділи місцевих Рад. Ст до. створювалися у складі 2 комісарів по військових справах, один з яких призначався військовим комісаром (волосним, повітом, губернським окружним), і одного військового керівника. Створення Ст до. поряд із загальним військовим вченням трудящих (див. Всевобуч ) було необхідною умовою для переходу від добровольчої Червоної Армії до регулярної, масової, такої, що комплектується на основі обов'язкової військової повинності трудящих. Ст до. провели велику роботу по комплектуванню і формуванню озброєних сил. Партія ставила на чолі крупних військкоматів своїх дослідних працівників. Іваново-Вознесенським, а потім Ярославським губвоєнкомом був М. Ст Фрунзе, московським, — Їм. Ярославський, північнокавказьким окрвоєнкомом — Н. А. Анісимов, уральським, — С. А. Анучин, вологодським губвоєнкомом — До. А. Авксентьевський, київським, — П. А. Павлов. У числі перших воєнкомів були також І. С. Конев, До. А. Мерецков, Ф. І. Толбухин. Оцінюючи роботу військових комісаріатів, В. І. Ленін говорив в червні 1920: «Ми маємо величезний військовий апарат. Без воєнкома ми не мали б Червоній Армії» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41, с. 148). Велику роботу по мобілізації людських, матеріальних ресурсів і формуванню військ провели Ст до. у роки Великої Вітчизняної війни 1941—45.

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 41, с. 148; Декрети Радянської влади, т. 2, М., 1959, с. 63—70, 287—88; Кляцкин С. М., На захисті Жовтня, М., 1965; Молодцигин М., Створення місцевих органів військового управління, «Військово-історичний журнал», 1968 № 5.

  Я. Т. Осипов, Ст Д. Полікарпов.