Вугільна промисловість, галузь паливної промисловості, що включає видобуток і переробку (збагачення і брикетування) вугілля копалин . По об'ємах видобутку вугілля СРСР займає перше місце в світі (про видобуток вугілля в СРСР див.(дивися) таблиці. 1).

  Примітивний видобуток викопного вугілля відомий з прадавніх часів (Китай, Греція). Істотну роль в якості палива вугілля стало грати в Англії в 17 ст Становлення В. п. зв'язано з використанням вугілля як коксу при виплавці чавуну (2-я половина 18 ст). Починаючи з 19 ст крупний споживач вугілля — транспорт. Основні вугільні басейни в Росії були відкриті на початку 18 ст — Донецький (1721), Підмосковний (1722), Коваль (1722). Перші шахти з'явилися в районі Кизела на Уралі і в районі Тули, а потім на Україні, в районі Лісичанська. Видобуток вугілля в країні (до 1917) складав 2,5% світовий і знаходилася переважно в руках іноземних підприємців. Максимальний видобуток — в 1916 (34,6 млн. т, з них понад 80% в Донбасі). Основними знаряддями виробництва були кайло, обушок, лопата, санки.

Таблиця. 1. — Видобуток вугілля в СРСР,

 млн. т

  В результаті Громадянської війни 1918—20 видобуток вугілля в країні скоротився до 8,7 млн. т (1920). Комуністична партія і Радянський уряд приділяли виняткову увагу розвитку видобутку вугілля. Планом ГОЕЛРО (1920) передбачалося за 10—15 років збільшити видобуток вугілля до 62,5 млн. т. В 1929 видобуток кам'яного вугілля перевищив рівень 1913, а до кінця 1-ої п'ятирічки (1932) річний видобуток вугілля досяг 64,4 млн. т. В цей період в Кузнецком, Підмосковному і Карагандинському вугільних басейнах, на родовищах Східного Сибіру, Далекого Сходу і Середньої Азії було побудовано 138 нових шахт загальною потужністю 53 млн. т вугілля в рік. Сталися крупні зрушення в механізації процесів вуглевидобування. До кінця п'ятирічки була створена база вітчизняного вугільного машинобудування: Горлівський завод ім. С. М. Кирова, завод «Пневматика» в Ленінграді, Конотопський і Томськ заводи, завод «Світло шахтаря» в Харкові і ін. У СРСР був винайдений (1932) перший в світі гірський комбайн . В роки 2-ої п'ятирічки (1933—37) видобуток вугілля подвоїлася і склала 128 млн. т в рік; було побудовано 146 нових шахт. Впровадження передової техніки вимагало нової організації праці, передивляється застарілих норм, різкого підвищення продуктивності праці. У 1932 за ініціативою забійника Н. А. Ізотова розвернулося змагання за вчення нових кадрів робітників і передачу ним передового досвіду. Забійник шахти «Центральная-Ірміно» А. Р. Стаханов в ніч з 30 на 31 серпня 1935 нарубав відбійним молотком за зміну 102 т вугілля, перевиконавши норму в 14 разів. Цей рекорд поклав початок масовому стахановському руху .

  В 3-ій п'ятирічці (1938—42) стояло завдання збільшити видобуток вугілля на 90% і до 1942 довести її до 242 млн. т. Цьому перешкодив напад фашистської Німеччини на СРСР. В кінці 1941 гітлерівці окуповували Донецький і Підмосковний вугільні басейни, майже всі вугільні підприємства були зруйновані. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 інтенсивно розроблялося вугілля в басейнах Коваля і Карагандинського і в районах Уралу, було почато освоєння басейну Печорського.

  Ще в ході війни була відновлена В. п. Підмосковного басейну, а в кінці 40 — початку 50-х рр. — Донбасу. У 1955 здобуто майже 400 млн. т вугілля.

В 1975 в СРСР здобуто: кам'яного вугілля — 537,6 млн. т, у тому числі для коксування — 181 млн. т, антрацитов — 83,9 млн. т. Найбільшу кількість вугілля (понад 30%) дає Донбас (таблиця. 2). Збільшується видобуток вугілля в східних районах країни, де загально-геологічні запаси вугілля лише в Східному Сибіру (Кансько-ачинський, Тунгуський, Південно-якутський, Ленський і Мінусинський басейни) складають 80% запасів в СРСР.

Таблиця. 2. — Розміщення балансо-
вих запасів і видобуток вугілля

в СРСР, млн. т

У В. п. упроваджується комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів. По об'ємах видобутку вугілля за допомогою механізованих комплексів вугільних ( мал. 1 ) і масштабам їх вживання СРСР займає перше місце в світі. Кількість забоїв, оснащених такою технікою, досягає 1000 (1975). Середньорічні темпи зростання продуктивності праці робочого по видобутку вугілля в 9-ій п'ятирічці в порівнянні з 8-ою збільшилися в два рази. Підвищилася концентрація виробництва, збільшилося навантаження на забій. У 1970 з кожного очисного забою добувалося в середньому 331 т, в 1975—454 т. Загальна кількість очисних забоїв скоротилася з 4101 до 3115; понад половину з них обладнано прогресивною узкозахватной технікою (вугільні комбайни і стругові установки, гідравлічна крепь і конвеєри), а також механізованими комплексами. Видобуток вугілля в шахтах набув потокового характеру. Питома вага видобутку вугілля прогресивними способами (механізованими комплексами, гидродобича, відкрита розробка) склала 60,7% (1975). Багато шахт обладнано системою газового захисту, що постійно діє. Основним способом розробки вугільних родовищ до середини 70-х рр. залишався підземний. (Див. Підземна розробка, розділ Розробка вугільних родовищ.)

  Випереджаючими темпами розвивається видобуток вугілля відкритим способом. На відкритих розробках застосовується потужна високопродуктивна вськришная, видобуток і транспортна техніка. У 1975 на вугільних розрізах налічувалося понад 1500 різних екскаваторів включаючи крокуючі драглайни з ємкістю ковша до 100 м ³ , роторні агрегати продуктивністю 3000—5000 м ³ /ч ( мал. 2 ). Більшість локомотивів — потужні електровози і тягові агрегати з автономним живленням. У автотранспортних господарствах розрізів налічувалося понад 40 тис. вантажних і спеціальних машин. У 1975 середньомісячна продуктивність праці робочого по видобутку вугілля на відкритих розробках склала 417 т, а на розрізах «Софроновський» і «Азейський» (Іркутська область) і «Багатир» в Екибастузськом басейні перевищила 1000 т (33 т/сут ) .

  Будівництво нових крупних шахт і розрізів, реконструкція підприємств, що діють, забезпечили збільшення навантаження на одну шахту і розріз (таблиця. 3).

Таблиця. 3. — Стан шахтного

фонду

В 9-ій п'ятирічці (1971—75) введені найбільші шахти «Распадськая» (Кузбас) потужністю 6,0 млн. т в рік (кінцева — 7,5 млн. т ) , «Воргашорськая» (Печорський басейн) потужністю 4,5 млн. т, розріз «Багатир» — 30 млн. т в рік при проектній потужності 50 млн. т в рік.

  В СРСР середня глибина розробки підземним способом 410 м-коду, а 86 шахт працюють на глибині понад 700 м-код; ними добувається близько 15% підземного видобутку. Особливо велике число глибоких шахт в Донецькому басейні — 79 шахт з глибиною понад 700 м-код (з них 5 шахт на глибині понад 1000 м-код ) .

  Близько 36% всього вугілля, що добувається, в СРСР йде для здобуття електроенергії, 20% — в коксохімічну промисловість, 14% — на комунально-побутові потреби, 30% використовують інші споживачі (сільське господарство, виробництво будматеріалів і так далі).

  Основні напрями розвитку В. п. в СРСР передбачають збільшення об'ємів і темпів видобутку вугілля на базі вдосконалення техніки і технології, поліпшення якості вугілля, що добувається, підвищення ефективності роботи галузі, реконструкцію і модернізацію підприємств, розширення видобутку вугілля відкритим способом в східних районах країни. Розвивається прискореними темпами Південно-якутський вугільний басейн, створюється паливно-енергетичний комплекс Кансько-ачинський. Розширюється виробництво механізованих комплексів видобутків, прохідницьких комбайнів, вантажних машин і ін. устаткування, упроваджуються засоби забезпечення безпеки праці.

  Розвідані світові запаси вугілля на початок 1975 оцінювалися в 1075 млрд. т (категорії А+В+С ₁ ); з них в соціалістичних країнах 410 млрд. т, або 38%. Достовірні запаси СРСР складають 277 млрд. т (26% всіх світових запасів), ін. соціалістичних країн 134 млрд. т, у тому числі (млрд. т ) : КНР(Китайська Народна Республіка) — 70; Югославії — 18; Польщі — 15,5; ГДР(Німецька Демократична Республіка) — 7,5; Чехословакії — 6,6; Угорщині — 3,5; Монголії — 1,7; Болгарії — 4,5; Румунія — 4,1. Доля соціалістичних країн в світовому видобутку вугілля перевищила 50% (1975).

  Із загальної кількості запасів капіталістичних країн, що розвиваються, кам'яного вугілля припадає на частку 522 млрд. т, бурих — 142 млрд. т. Зосереджено запаси вугілля (млрд. т ) головним чином в США (215), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) (132), Великобританії (127), Австралії (50,4), Індії (25,2), Канаді (54,5), ЮАР(Південно-африканська Республіка) (25,4), Японії (6,0) і Франції (2,1). При загальному зростанні світового видобутку вугілля, рівень якого близько 3 млрд. т в рік (таблиця. 4), в країнах Західної Європи спостерігається тенденція до зниження об'ємів видобутку вугілля. Питома вага країн ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) в світовому видобутку за останніх 15 років впала з 20,5 до 14,2%. Збільшили об'єми видобутку такі крупні вуглевидобувні країни, як США, Австралія, Канада, Індія і ЮАР(Південно-африканська Республіка). Приріст вуглевидобування в світі йде головним чином за рахунок розвитку відкритого способу, питома вага якого в загальному об'ємі перевищує 40%.

Таблиця. 4. — Видобуток вугілля в основ-
них вуглевидобувних країнах

(млн. т товарного вугілля)

Примітка. Третє місце в світі по видобутку вугілля займає КНР(Китайська Народна Республіка), де, по різних оцінках, добувається близько 400 млн. т вугілля. Офіційні дані не публікуються з 1960.

  Літ.: Вугільна промисловість СРСР. 1917—1967, М., 1969; Поляків Ст Ф., По шляху прогресу, М., 1970; Мірошників Н. Ст, Паливно-енергетичні ресурси СРСР, М., 1971; Братченко Б. Ф., Хорін Ст Н., Вугільна промисловість США, М., 1971; Вугільна промисловість Великобританії і Франції, М., 1971; Братченко Б. Ф., По рівнях прогресу, М., 1976.

  Би. Ф. Братченко.

Мал. 1. Комплекс КМ.-87ДН у вугільному очисному забої.

Мал. 2. Роторний екскаватор на вугільному розрізі.