Власна Його Імператорської Величності канцелярія, вища державна установа в Російській імперії. Виникла в кінці 18 ст як особиста канцелярія імператора Павла I. Загальнодержавні функції отримала в 1812. Для ведення справ по різних галузях управління в канцелярії існувало 6 відділень: 1-е відділення (з 1826) відало призначенням, винагородами, звільненнями і пенсійними справами вищих чиновників. 2-е відділення (1826—82) займалося кодифікуванням законів. «Третє відділення» було органом політичного розшуку, 4-е відділення (1828—80) завідувало добродійними установами і жіночими учбовими закладами, виділилося в самостійне Відомство установ імператриці Марії, 5-е відділення (1836—56) розробляло реформу державних селян і стежило за її проведенням, 6-е відділення (1842—45) готувало реформу управління на Кавказі. Що залишилося до 1882 1-е відділення стало іменуватися С. е. і. ст до. і займалося головним чином питаннями служби вищих чиновників; для керівництва цивільною службою у складі канцелярії існували Інспекторський департамент (1846—58), Інспекторський відділ (1894—1917). З 1894 при канцелярії був комітет «Про службу чинів цивільного відомства і про винагороди», з 1898 — Комісія для попереднього розгляду питань і пропозицій відносно форм обмундирування чинів цивільного відомства. Канцелярія і її органи після скидання самодержавства були скасовані в квітні 1917.
Літ.: Буд Ст Н., Століття власною його імператорської величності канцелярії..., СП(Збори постанов) Би, 1912; Ерошкин Н. П., Історія державних установ дореволюційної Росії, 2 видавництва, М., 1968; Центральний державний історичний архів СРСР в Ленінграді. Путівник Л., 1956, с. 307–16.
