Вихідна допомога, в радянському трудовому праві грошова сума, що виплачується в передбачених законом випадках при припиненні трудового договору. Ст п. у розмірі 2-тижневого середнього заробітку виплачується при припиненні трудового договору унаслідок: заклику або вступу робітника або службовця на військову службу; відмови робітника або службовця від перекладу на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Ст п. виплачується також при розірванні трудового договору за ініціативою адміністрації у випадках: ліквідації підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників; невідповідності робітника або службовця посади, що виявилася, або виконуваній роботі унаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи; відновлення на роботі робітника або службовця, що раніше виконував цю роботу. Ст п. у вказаному розмірі виплачується також при достроковому розірванні на вимогу працівника термінового трудового договору у зв'язку з порушенням адміністрацією законодавства про працю, колективного або трудового договору. Менший розмір Ст п. встановлений для сезонних і тимчасових працівників (див. Сезонні робітники, Тимчасові працівники ). Обличчям що працює по сумісниці, Ст п. виплачується лише при звільненні з основної посади. При розірванні трудового договору за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни і у ряді інших випадків виплата Ст п. не виробляється.
