Сезонні робітники (працівники), по радянському праву особи, зайняті на роботах, які через природні і кліматичні умови виконуються не круглий рік, а протягом певного періоду (сезону ) , що не перевищує 6 мес . На С. р. поширюється загальне законодавство про працю з деякими вилученнями, встановленими Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 («Відомості Верховної Ради СРСР», 1974 № 40, ст. 661). Наприклад, С. р. мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за 3 дні. Їх звільнення за ініціативою адміністрації, окрім загальних підстав, допускається також у випадках: призупинення робіт на термін більше 2 тижнів по причинах виробничого характеру: нез'явлення на роботу безперервно протягом більш за один місяць унаслідок тимчасової непрацездатності. Вихідна допомога С. р. виплачується у розмірі тижневого середнього заробітку, а у випадках заклику на військову службу — у розмірі 2-тижневого середнього заробітку. Правом на відпустку або заміну його грошовою компенсацією С. р. не користуються. У випадках, передбачених законодавством, стаж С. р. на даному підприємстві (у установі) підсумовується і вважається безперервним, якщо працівник пропрацював сезон повністю, уклав трудовий договір на наступний сезон і повернувся на роботу у встановлений термін. Час міжсезонної перерви в безперервний стаж не зараховується. У ряді випадків робота протягом повного сезону включається в стаж, що дає право на пенсію, за рік роботи (наприклад, працівникам водного транспорту). Умови праці С. р., зайнятих в лісовій промисловості і лісовому господарстві, регулюються особливо.
