Вихідні дні, щотижневі дні відпочинку. У СРСР робітникам і службовцям при 5-денному робочому тижні надаються два Ст д. (як правило, в суботу і воскресіння), а при 6-денній — одне Ст д. (як правило, в неділю). На підприємствах, що безперервно діють, надаються по черзі в різні дні по графіку. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 годин. У тих випадках, коли Ст д. збігається зі святковим вдень, інше Ст д. не надається. Робота в Ст д. забороняється. Залучення окремих робітників і службовців до роботи в ці дні допускається лише з дозволу фабричного, заводського, місцевого комітету профспілки і лише у виняткових випадках, визначуваних законодавством союзних республік. Адміністрація ні за яких обставин не має права відмінити або перенести Ст д. для підприємства в цілому. Працівникам, притягненим до роботи в їх Ст д., надається інший день відпочинку (відгул) протягом найближчих двох тижнів. Якщо надання відгулу неможливе (у зв'язку із звільненням робітника, службовця і в інших випадках, передбачених законодавством), то робота в Ст д. оплачується в подвійному розмірі. До роботи в Ст д. не дозволено залучати робітників і службовців молодше 18 років, вагітних жінок, матерів, що годують грудьми, жінок, що мають дітей у віці до одного року.
