Тимчасові працівники, по радянському трудовому праву робітники і службовці, що приймаються на роботу або на визначений (в межах 2 мес ), або на невизначений термін. Ст р. є також працівники, що приймаються на термін понад 2 мес (але не більше 4 мес ) для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими на законній підставі зберігається їх посада. Трудящі, приймаються в якості Ст р., мають бути попереджені про це, інакше вони вважаються постійними працівниками. Постійними працівниками (з моменту вступу на роботу) вважаються також Ст р., що пропрацювали зверху встановлених для них законом граничних термінів тимчасової роботи; знов прийняті після звільнення на те ж підприємство (установа) з перервою не більш за один тиждень, якщо загальна тривалість їх роботи до і після перерви в сукупності перевищує відповідно 2 або 4 мес .
На Ст р. поширюється загальне законодавство про працю за деякими вилученнями. Ст р., прийняті на певний термін, можуть бути звільнені з роботи, якщо вони хворіють зверху одного тижня. Ст р., прийняті на невизначений термін, можуть бути звільнені повсякчас без пояснення причин. Ст р. не користуються правом на відпустку. Умови праці Ст р. регулюються постановою ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР від 14 січня 1927 (СЗ СРСР, 1927 № 9, ст. 80).
