Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічне захворювання людини, що характеризується утворенням виразкових дефектів в стінці шлунку і (або) дванадцятипалої кишки. Виділена в самостійну нозологічну (див. Нозологія ) форму в 1829 французькою лікаркою Ж. Крювелье. Спостерігається в будь-якому віці, але частіше — у чоловіків 25—50 років. Загальноприйнятій теорії, яка пояснила б всі особливості виникнення Я. б., немає. Багато дослідників розглядають виразку шлунку і виразку дванадцятипалої кишки як 2 різних захворювання. По найбільш поширеній теорії виразка виникає унаслідок переварюючої дії шлункового соку на слизисту оболонку (пептична виразка), яке обумовлене підвищенням активності соку або зниженням стійкості ділянок слизистої оболонки до його дії. При Я. б. у більшості хворих продукція шлункового соку і його кислотність збільшені; підвищений і тонус блукаючого нерва, регулюючого шлункову секрецію. Важливу роль в походженні Я. б. грають спадковість, порушення раціонального режиму харчування, зловживання гострою їжею, алкоголем, куріння, нервово-психічне перенапруження. В деяких випадках розвитку Я. б. передує гастрит. Як правило, виразки розташовуються в початковій частині дванадцятипалої кишки або по малій кривизні шлунку в області його сторожа, мають круглу або овальну форму і розміри від декількох мм до 5—6 см в діаметрі. Частіше у хворого Я. б. є одна виразка, але інколи спостерігаються дві виразки одночасно (в т.ч. одна — в шлунку і одна — в дванадцятипалій кишці).
Основна скарга при Я. б. — періодичний біль в підкладкової області, пов'язана з їдою: у одних випадках вона виникає через півгодини — година після їди, в інших — через 2—4 ч після їди або натщесерце («голодний біль», який проходіт після їди). Біль супроводиться печією, яка знімається прийомом питної соди; можливі нудота, блювота, замки. Інколи Я. б. тривало протікає безсимптомний. Характерна періодичність в перебігу хвороби: чергування періодів загострень (частіше — навесні і осінню) і ремісій.
Ускладненням Я. б. є проникнення (пенетрация) виразки в навколишні органи — підшлункову залозу печінка, жовчний міхур або жовчні протоки. При руйнуванні виразковим процесом всієї товщі стінки шлунку або кишки настає прорив (перфорація) виразки в черевну порожнину, що супроводиться гострим («кинджальною») болем в животі і розвитком перитоніту . Інше небезпечне ускладнення — виразкова кровотеча унаслідок руйнування стінки судини в зоні виразки, що виявляється раптовою слабкістю, непритомністю, кривавою блювотою («кавовою гущею»), рідким темним (дьогтеподібним) стільцем, гострою анемією. При хронічних багатолітніх виразках спостерігається інтенсивне розростання щільної рубцевої тканини по їх краях; при звичайній локалізації виразки це може вести до рубцевого стенозу з порушенням евакуації їжі з шлунку. Інколи виразка шлунку перероджується в рак. У розпізнаванні Я. б. важлива роль належить рентгенологічному дослідженню з контрастуванням барієвою суспензією, що виявляє як виразковий дефект («нішу») на контурі або рельєфі органу, так і непрямі ознаки виразки, і ендоскопії, яка дозволяє візуально вивчити стан слизистої оболонки, встановити розташування і характер виразки, провести біопсію . Лікування Я. б. залежить від стадії захворювання і проводиться комплексно: дієта; режим; вживання ліків, що знижують шлункову секрецію, нейтралізуючих шлунковий сік (лужні суміші і ін. — при підвищеній кислотності шлункового соку), стимулюючих процеси загоєння, обволікаючих, спазмолітичних і заспокійливих засобів; фізіотерапія; санаторно-курортне лікування. Хворі Я. б. підлягають диспансеризації . При хронічних виразках, непіддатливих терапії, і при ускладненнях Я. б. застосовують хірургічне лікування: резекцію 2 / 3 шлунку, що забезпечує стійке зниження секреції, або так звані органосохраняющие операції (локальне посічення виразки, економна резекція шлунку), які доповнюють пересіченням гілок блукаючих нервів (ваготомія) для зниження секреторної функції. Профілактика: раціональний дієтичний режим (див. Живлення ), відмова від куріння зловживання алкоголем, своєчасне лікування гастриту.
Літ.: Льовін Р. Л., Виразкова хвороба, М., 1970; Хвороби органів травлення, 2 видавництва, Л., 1975.
