Валютне законодавство, сукупність нормативних правил, що визначають порядок здійснення операцій (операцій) з валютними цінностями усередині країни, у взаєминах організацій і громадян однієї країни з організаціями і громадянами інших країн, а також порядок вивозу, ввезення, переведення і пересилки валютних цінностей за кордон.
Законодавством СРСР встановлена державна валютна монополія в цілях зосередження в держави (в особі уповноважених банків — Держбанку СРСР і Внешторгбанка СРСР) всіх валютних ресурсів для їх найбільш раціонального використання і захисту валютних інтересів СРСР. На підставі постанов ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 7 січня 1937 і ряду інших нормативних актів вказаним банкам надано виняткове право на здійснення операцій з валютними цінностями. Одночасно заборонено здійснення таких операцій іншими установами, організаціями і особами за виключеннями, встановленими відповідними нормативними актами (наприклад, державних підприємствам золотої і платинової промисловості дозволено виробляти скупку дорогоцінних металів).
Законодавство СРСР відносить до валютних цінностей готівкову іноземну валюту, платіжні документи, виписані в іноземній валюті (чеки, векселі, тратти, акредитиви і тому подібне), іноземні фондові цінності (акції, облігації), дорогоцінні метали (золото, срібло, платина і метали платинової групи) в монеті, злитках, ломі і сирому вигляді, вироби з дорогоцінних металів, перли, коштовні камені і вироби з них. Валюта СРСР (квитки Держбанку СРСР, державні білети державних скарбівниць, монета), облігації радянських позик і виписані в рублях платіжні документи відносяться до категорії валютних цінностей, оскільки вони виступають як міжнародний платіжний засіб або є предметом вивозу, ввезення, переведення і пересилки за кордон або з-за кордону.
Іноземна валюта, згідно з радянським Ст з., не може звертатися до СРСР. Платежі в іноземній валюті на території СРСР дозволяється виробляти лише по зовнішньоторговельних операціях, а також в інших встановлених випадках (наприклад, для оплати товарів в спеціалізованих магазинах, відкритих для всесоюзного об'єднання «Внешпосилторг»). Вся іноземна валюта, що отримується радянськими організаціями по зовнішньоторговельними і іншими операціям, продається Держбанку СРСР або Внешторгбанку СРСР і оплачується ними в рублях по тому, що діє валютному курсу . В той же час вирішуються вільне ввезення, переведення і пересилка з-за кордону в СРСР іноземної валюти і інших валютних цінностей. При цьому валюта, що ввезена з-за кордону або поступає на користь радянських і іноземних громадян, а також представництв іноземних держав, акредитованих в СРСР, може бути продана ними лише згаданим банкам або зарахована на їх валютні рахунки в цих банках. Переведення з СРСР за кордон валюти по зовнішньоторговельних і іншим операціям радянських установ і організацій здійснюється без обмежень в межах сум, встановлених державним валютним планом. Переведення за кордон по дорученнях радянських громадян і іноземних фізичних і юридичних осіб виробляється, як правило, лише з дозволу Міністерства фінансів СРСР. У випадках, встановлених Ст з., допускаються безперешкодне переведення, вивіз і пересилка за кордон іноземної валюти і виписаних в ній платіжних документів і фондових цінностей (наприклад, вивіз за кордон валютних цінностей, раніше ввезених цією ж особою в СРСР і зареєстрованих митними органами СРСР, а також куплених в банках СРСР готівкової валюти, чеків і інших платіжних документів особами, що виїжджають за кордон по службових і особистих справах).
Вивіз і пересилка за кордон, ввезення і пересилка з-за кордону валюти СРСР, як правило, заборонені, тому готівкова радянська валюта (грошові знаки) не може звертатися за межами СРСР. В зв'язку з цим Ст з. встановлює одне виключення: громадянам СРСР, що виїжджає тимчасово за кордон, дозволяється вивозити в певних межах радянську валюту з тим, щоб вона була ввезена ними назад. У соціалістичних країнах ця валюта може бути обмінена на місцеву валюту у встановлених розмірах. Громадяни соціалістичних країн можуть ввозити в СРСР радянську валюту, продану їм банком відповідною соціалістичні країни в межах, передбачених Ст з. СРСР і угодами Держбанку СРСР з банками цих країн.
Провезення і пересилка валютних цінностей через державний кордон СРСР регулюються спеціальними нормами.
Порушення правив про проведення валютних операцій і спекуляція валютними цінностями переслідуються законом (див. Валютні злочини ).
Ст з. інших соціалістичних країн також встановлює валютну монополію. Як правило, в цих країнах валютний контроль здійснюється міністерствами фінансів, а також центральними банками, в деяких країнах (у Болгарії, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Польщі, Румунії і Чехословакії) — спеціалізованими (зовнішньоторговельними) банками. Ці банки здійснюють всілякі валютні операції як по зовнішній торгівлі, так і по платежах неторгівельного характеру (покупка і продаж готівкової валюти, оплата чеків, акредитивів і ін.). Згідно Ст з. більшості соціалістичних країн, що поступає з-за кордону іноземна валюта підлягає здачі уповноваженим банкам і оплачується ними по існуючому курсу.
В капіталістичних країнах валютне регулювання зводиться в основному до проведення заходів щодо обмеження операцій з валютними цінностями (див. Валютні обмеження ).
Літ.: Смирнов А. М., Міжнародні валютні і кредитні відносини СРСР, 2 видавництва М., 1960; Фрей Л. І., Міжнародні розрахунки і фінансування зовнішньої торгівлі соціалістичних країн, 2 видавництва, М., 1965; Валютні стосунки в зовнішній торгівлі СРСР. Правові питання, М., 1968.
