Валютні обмеження, в капіталістичних державах сукупність нормативних правил, направлених на обмеження операцій (операцій) з національною і іноземною валютою, золотом і іншими валютними цінностями. Ці правила, що видаються як в законодавчому, так і в адміністративному порядку, встановлюють систему заходів щодо організації і здійснення компетентними органами валютного контролю, службовця головним чином цілям забезпечення збалансували валютних вступів і платежів по міжнародних розрахунках. Введення Ст о. пов'язане з виснаженням валютних і золотих резервів, пасивністю платіжних балансів і є одним з характерних проявів валютної політики капіталістичних країн в період загальної кризи капіталізму. При встановленні Ст о. експортери і інші організації і особи зобов'язані здавати отримувану ними в результаті експортних і інших операцій іноземну валюту банкам або іншими уповноваженим органам, експортери — уявляти валютним органам декларацію про продані товари; вводиться обмеження з продажу і покупки іноземної валюти і золота, по вивозу коштовних паперів, а також по операціях, пов'язаних з експортом і залученням капіталів.
Вперше Ст о. були введені окремими капіталістичними країнами під час 1-ої світової війни; у подальші роки — майже всіма капіталістичними державами, за винятком США, Швейцарії і низки країн Латинської Америки. Після 2-ої світової війни, в 50-і рр., до систем валютного контролю багатьох західноєвропейських країн були внесені деякі пом'якшення: наприклад, у Франції були дозволені вільна торгівля золотом усередині країни і ввезення франків з-за кордону, поступово збільшувалася норма вільного вивозу франків за кордон як французькими громадянами, так і іноземцями. З 1959 Францію ввела оборотність франка в долари по поточних операціях для нерезидентів (як правило, іноземців), а Великобританія — оборотність фунта стерлінгів в долари для всіх осіб, що проживають поза стерлінговою зоною. Услід за Францією оголосили про часткову оборотність своїх валют в долари і інші валюти також ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Бельгія, Нідерланди і Італія. Аналогічні заходи були проведені Швецією, Норвегією, Данією, Фінляндією, Австрією, Ірландією, Португалією. У ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) встановлена повна оборотність національної валюти, тобто надані необмежені можливості як резидентам, так і нерезидентам вивозити, ввозити і перекладати на рахунки іноземців марки ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) для розрахунків по будь-яких операціях, а також вільно обмінювати їх на валюти будь-яких інших країн.
Не дивлячись на проведених країнами Західної Європи заходи, направлені на ослабіння Ст о., в цілому валютний контроль капіталістичної держави за здійсненням операцій з валютними цінностями продовжує діяти і зберігає значення в системі державно-монополістичного капіталізму. До системи Ст о. держава прибігає при виникненні яких-небудь фінансових ускладнень. Наприклад, на початку 1967 у Франції набрав чинності закон про відміну валютного регулювання, що вирішив вивіз і ввезення будь-якої готівкової валюти — французькою і іноземною, а також ввезення і вивіз золота після пред'явлення митним органам декларації з візою Банку Франції і так далі Проте був збережений в силі контроль над випуском іноземних позик у Франції і французьких позик за кордоном, над іноземними капіталовкладеннями (інвестиціями) у Франції і французькими інвестиціями за кордоном, а також над операціями по обміну патентами і ліцензіями з іноземними фірмами. Закон 1967 передбачив право уряду Франції відновити валютний контроль над всіма операціями з валютними цінностями, якщо цього зажадає захист національних інтересів. В період валютних криз 1967 і 1968 уряд Франції скористався цим правом і знов ввів в дію обмежувальні заходи відносно багатьох валютних операцій. Так, згідно з декретом від 24 листопада 1968, французьким банкам заборонено купувати в іноземних банків банківські квитки, випущені Банком Франції, обмежений вивіз французькими громадянами французьких франків, французьким банкам забороняється надавати нерезидентам деякі види кредитів без спеціального дозволу Банку Франції.
Літ.: Радушинський І. Р., Валютне законодавство капіталістичних держав, М., 1963.
