Валютна політика, сукупність заходів, що проводяться державами і центральними банками у сфері грошового звернення і валютних стосунків з метою дії на купівельну силу грошей, валютні курси і на економіку країни в цілому. Ст п. визначається економічних буд суспільства і класової природи держави, безпосередньо пов'язана із зовнішньою торгівлею і зовнішньоторговельною політикою, а також з грошовим зверненням в даній країні.
В капіталістичних країнах Ст п. в основному направлена на підтримку купівельної сили грошей і зміцнення валютних курсів, що, проте, далеко не завжди досяжно у зв'язку з пануючою там інфляцією. В умовах загальної кризи капіталізму, особливо в окремі періоди (зокрема, в 30-і рр.), Ст п. прямує на зниження купівельної сили грошей і пониження валютних курсів для проведення валютного демпінгу на світовому капіталістичному ринку. Ст п. капіталістичних держав часто приймає форми прямого втручання держави в операції з іноземною валютою при одночасному введенні обмежень в області валютних операцій, що сприяє зовнішньоекономічній експансії монополій, полегшує їх боротьбу за ринки збуту і нові сфери додатка капіталу.
Ст п. здійснюється головним чином в двох формах: обліковою (дисконтною) і девізною (див. також Кредитна політика ). Облікова політика у сфері міжнародних валютних відносин направлена на регулювання валютного курсу зміною процентних ставок за кредит. Підвищення процентних ставок залучає капітали з країн, де існують нижчі процентні ставки, що покращує стан платіжного балансу даної країни і підвищує курс її валюти. Навпаки, пониження процентної ставки приводить до відливу капіталу в ін. країни і пониження курсу валюти даної країни.
Девізна політика направлена на регулювання валютного курсу покупкою і продажем іноземної валюти. При падінні курсу національної валюти центральний банк країни зазвичай продає на валютному ринку крупні суми іноземної валюти, що приводить до підвищення курсу національної валюти в відношенні іноземних валют і, навпаки, скупка іноземної валюти спричиняє за собою падіння курсу національної валюти. У сучасних умовах особливого значення набуває пряме втручання держави в область міжнародного валютного звороту, зокрема шляхом введення валютних обмежень.
Буржуазні економісти приписують Ст п. капіталістичних держав здатність визначати купівельну силу грошей і курс своєї валюти, рух товарних цін і економічну кон'юнктуру в цілому і навіть убачають в Ст п. одне із знарядь «безкризового» розвитку капіталізму. Насправді ж Ст п., надаючи відоме і досить обмежений вплив на валютно-економічне положення країни, не в змозі протистояти руйнівній стихійній дії економічних законів капіталізму у валютній сфері (див. Валютна криза ).
В країнах Ст п., що розвиваються, — важливий економічний інструмент, сприяючий розвитку зовнішньої торгівлі, поліпшенню платіжного і торгівельного балансу країни. Для Ст п. країн, що розвиваються, характерне широке вживання валютних обмежень: заборона продажу валюти на відкритому ринку, обмеження переведень валюти за кордон, оподаткування перевідних операцій, обов'язок громадян країни здавати казначейству іноземну валюту, що є у них, в обмін на національну валюту. Будучи направленими на розвиток національної економіки, ці обмеження дозволяють укріпити позиції держави в розрахунках з іншими країнами, поповнити запаси іноземної валюти, а також обмежити діяльність іноземних компаній, переведення їх прибутків за кордон.
Ст п. соціалістичних країн здійснюється на базі державної валютній монополії . Завдання Ст п. соціалістичних країн: планомірна організація міжнародних розрахунків кожної країни з тим, щоб забезпечити зосередження валютних засобів, що надходять до країни, в руках держави і найдоцільніше використовувати їх на користь зміцнення соціалістичної економіки і розширення міжнародних економічних зв'язків. Ст п. переслідує мета захистити незалежність соціалістичної економіки, захистити її від впливу стихійного капіталістичного ринку, від валютної спекуляції а також від всякого роду спроб капіталістичних країн завдати збитку зовнішній торгівлі соціалістичних країн проведенням різних валютних махінацій.
Літ.: Смирнов А. М., Міжнародні валютні і кредитні відносини СРСР, 2 видавництва, М., 1960; Фрей Л. І., Кредитна і валютна політика капіталістичних країн, М., 1962; Еврейськов А. Ст, Криза валютної системи капіталізму, М., 1955; Борисов С. М., Міжнародні розрахунки і валютно-фінансові протиріччя країн Західної Європи, М., 1963. Див. також літ.(літературний) при ст. Валютна криза .
