Бюджет часу населення, система показників, що характеризує розподіл витрат часу (доби, тижня, місяця, року) по видах його використання як окремого працівника (робітника, колгоспника, службовця і ін.) і його сім'ї, так і певної групи населення. Вивчається шляхом проведення особливих обстежень, в процесі яких за певний проміжок часу і відповідно до прийнятої класифікації враховуються витрати часу (у ч , мін і потім в % до відповідного фонду часу). Детальне дослідження Б. ст — важливий засіб вивчення життя і побуту населення. Загальний фонд Би. ст прийнято підрозділяти на: робочий час (час фактичної роботи, простої і непродуктивні витрати робочого часу, регламентовані перерви в роботі, прийом і здача зміни) і в неробочий час, що включає час домашньої праці, догляду за собою, пересування на роботу і назад, задоволення фізіологічних потреб (сон, їда), вільний час (навчання, самоосвіта, активний відпочинок і тому подібне), інші витрати часу. Дані Б. ст дозволяють вивчати ті сторони рівня життя, які не можна досліджувати за допомогою вартісних і натуральних показників. Би. ст розкриває картину розподілу праці в сім'ї і дозволяє досліджувати на перспективу розвитку культурних потреб і зміни структури вільного часу. Розробка звітних і перспективних Би. ст як по всьому населенню країни, так і по окремих соціальних групах утворює один з методологічних елементів, на основі яких можна розрахувати нормативи потрібних населенню культурно-побутових підприємств і установ, а також обгрунтувати необхідність їх будівництва. Вивчення Б. ст — одна з доріг вдосконалення методології і методики складання балансів праці, що виконуються не лише у фізичних одиницях, але і в одиницях часу. Аналіз Би. ст використовується для розробки заходів по раціоналізації праці і організації побуту і відпочинку населення. Особливе значення придбав Би. ст в умовах перекладу робітників і службовців СРСР на 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями. Порівняльні дослідження Б. ст міського і сільського населення сприяють рішенню соціальної задачі — подоланню істотних відмінностей між містом і селом.
В дореволюційній Росії обстежень Би. ст окремих категорій населення не проводилося. У СРСР у вивченні Б. ст можна виділити 3 основних етапу: 1-й етап — 20-і рр., коли було проведено декілька крупних обстежень Би. ст з метою аналізу змін трудящих в їх житті в період після перемоги Жовтневої революції, а також для вирішення ряду завдань, що стали перед радянським суспільством. Роботу по вивченню Б. ст в той період очолило радянський економіст С. Р. Струмілін . 2-й етап — кінець 20-х і 30-і рр., коли в СРСР був початий перехід на 7-годинний робочий день і при цьому істотно змінювався побут радянських людей. Матеріали обстежень Би. ст на початку 30-х рр. були опубліковані в статистичних довідниках «Праця в СРСР» (1934—36). Обстеженнями Б. ст (наприклад, колгоспників) починають займатися і статистичні органи. 3-й етап — з 50-х рр., коли програма скорочення робочого дня зажадала провести обстеження Б. ст трудящих, щоб з'ясувати зміни що відбуваються в їх житті, і обгрунтувати заходи, направлені на зростання продуктивності праці, підвищення матеріального добробуту і культури радянського народу, вдосконалення народно-господарського планерування.
В 1957—60 вивчення бюджету часу трудящих було почато НДІ(науково-дослідний інститут) праці на окремих підприємствах Москви, Ленінграда і інших міст. Ці обстеження Б. ст охопили близько 2 тис. чіл. У 1960 НДІ(науково-дослідний інститут) праці обстежував також Би. ст колгоспників Херсонської області і Алтайського краю. В кінці 1958 почав обстежувати Б. ст робітників Новосибірська Інститут економіки і організації промисловості виробництва Сибірського відділення АН(Академія наук) СРСР. У 1959—60 цей інститут під керівництвом Г. А. Пруденського очолив роботу по вивченню Б. ст в крупних районах країни. У Сибіру (Красноярський край, Новосибірська, Кемеровська область і г а. Омськ) за 1958—60 було отримане і проаналізоване близько 13 тис. добових Би. ст робітників, службовців, науковців. Обстеження проходіло також в Свердловську, Костромі і ін. містах. За 1958—60 в містах і сільській місцевості СРСР було вивчено понад 21,5 тис. добових Би. ст (не рахуючи цільових обстежень). У 1962 найбільш крупні обстеження Б. ст в СРСР були проведені в Іркутську, Таганрозі і Горькому, в 1963 — в Красноярському краю, Івановською, Ростовською і Свердловською областях, в 1964 — в Ленінграді, в 1965 — в Пскові. В цілому за 1958—65 в СРСР було отримано понад 150 тис. добових Би. ст
Дослідженням Би. ст займаються економісти і соціологи соціалістичних і капіталістичних країн. У 1959 в ЮНЕСЬКО була утворена міжнародна група соціологів по вивченню Б. ст Такі дослідження ведуться у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Нідерландах, США, Японії. Комплексне вивчення питань Би. ст за програмою запропонованою в 1963 редакцією журналу «Проблеми світу і соціалізму» (Прага), проводили Болгарія, Угорщина, Польща і СРСР. У 1964 Європейський центр ЮНЕСЬКО (у Відні) прийняв рішення про проведення в 1965 міжнародного обстеження по зіставленню Б. ст У Будапешті (1965) відбулося обговорення програми такого обстеження, в якому брали участь Бельгія, Угорщина, Польща, СРСР, Франція, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Югославія. Пізніше до них приєдналися Болгарія, Перу США, Чехословакія. У порівняльних міжнародних соціологічних дослідженнях Би. ст (1968) брали участь соціалістичні і капіталістичні країни Європи і Америки.
Літ.: Струмілін С. Р., Проблеми економіки праці, М., 1957; Пруденський Р. А., Час і праця, М., 1965; Відревіч Я. Ст, Бюджет часу і заробітна плата фахівців, [М.], 1930, 2 видавництва, М. — Л., 1931; Міхєєв Ст, Бюджет часу робітників і службовців Москви і Московською області, М. — Л., 1932; Лебедев-Патрейко Ст, Рабіновіч Р., Родіну Д., Бюджет часу робочої сім'ї, Л., 1933; Внерабочєє час трудящих, під ред. Р. А. Пруденського, Новосиб., 1961; Методологічні питання вивчення рівня життя трудящих, під ред. І. Ю. Пісарева, ст 2, М., 1962; Болгов Ст І., Внерабочєє час і рівень життя трудящих, Новосиб., 1964; Петросян Р. С., Внерабочєє час трудящих в СРСР, М., 1965; Патрушев Ст Д., Час як економічна категорія, М., 1966 (бібл.); Артемов Ст А., Болгов Ст І., Вольськая О. Ст, Статистика бюджетів часу трудящих, М., 1967.
