Антипротозойні засоби (від анти... і позднелат. Protozoa — прості), група речовин, що пригнічують життєдіяльність простих. А. с. застосовують для лікування і профілактики малярії, амебної дизентерії, тріхомоніаза, лямбліозу, лейшманіозу і інших протозойних інфекцій. А. с. або затримують зростання простих (паразітостатічеськоє дія), або викликають їх загибель (паразітоцидноє дія). Різниця між цими формами дії на простих залежить від властивостей вживаного препарату, його концентрації, способу введення, умов середовища, вигляду і фази розвитку простих, форми інфекційного процесу і ін.
До А. с. відносяться представники різних класів хімічних сполук: протималярійні препарати — похідні хіноліну (плазмоцид, хингамін, хиноцид, галохин і ін.), акридину (акрихін, аміноакрихін), бігуаніда (бігумаль), піримідину (хлорідін) і др.; протівотріхомонадниє препарати групи імідазолу (метронідазол); ряд алкалоїдів рослинного походження (хінін, еметін, лютенурін); органічні сполуки миш'яку (осарсол, новарсенол) і сурми (солюсурмін); антибіотики (препарати групи тетрацикліну ),фітонциди і ін.
Літ.: Машковський М. Д., Лікарські засоби, 6 видавництво, ч. 2, М., 1967; Заразливі хвороби людини, під ред. Ст М. Жданова, М., 1955.
