Тетрациклін, група близьких по хімічній структурі і біологічній активності природних і напівсинтетичних антибіотиків . По хімічній будові є четирех'ядерную систему, що конденсує, з різними заступниками.
Природні Т. — окситетрациклін (Тераміцин), хлортетрациклін (Ауреоміцин ) і тетрациклін — виявлені і виділені в 40—50-і рр. 20 ст з продуктів життєдіяльності актиноміцетів (Actinomyces rimosus, A. aureofaciens і др.; у зарубіжній літературі рід Actinomyces називається Streptomyces). У медичній практиці застосовують також препарати, отримані шляхом хімічних модифікацій природних Т., — реверін, морфоциклін, глікоциклін, і напівсинтетичні похідні Т. — Метациклін (рондоміцин), доксициклін (вібраміцин), міноциклін і ін.
Тетрациклін: R 1 = H; R 2 = H;
Хлортетрациклін: R 1 = H; R 2 = Cl;
Окситетрациклін: R 1 = ВІН; R 2 = H.
Т. володіють широким спектром антимікробної дії: пригнічують зростання грампозитивних і грамнегативних бактерій, спірохет, лептоспір, рикетсій, мікоплазм, деяких простих (амеб, тріхомонад) і крупних вірусів (групи пситтакоза-лімфогранульомі і трахоми). Мало активні або неактивні у відношенні протея, синегнойной палички, палички туберкульозу, більшості грибів і дрібних вірусів. Бактеріостатична дія Т. обумовлена придушенням біосинтезу білка в бактерійній клітці.
Виникнення стійкості до одного з Т. супроводиться резистентністю до всім іншим Т. (за винятком міноцикліна). Для запобігання поширенню штамів, стійких до Т., використовують комбіновані препарати Т. з антибіотиками іншого механізму антимікробної дії, наприклад з олеандоміцином .
Т. застосовують для лікування захворювань органів дихання, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних і жовчовивідних доріг, інфекцій м'яких тканин, висипного тифу і ін. захворювань, викликаних чутливими до них мікроорганізмами. Т. ефективні при інфекціях, викликаних мікроорганізмами, резистентними до ін. антибіотикам.
Літ.: Чернух А. М., Кивман Р. Я., Антибіотики групи тетрацикліну, М., 1962; Бартон Д. Р. P., Нові дороги синтезу тетрацикліну, «Журнал Всес. хімічного суспільства ним. Д. І. Менделєєва», 1971, т. 16 № 2; Навашин С. М., Фоміна І. П., Довідник по антибіотиках, 3 видавництва, М., 1974; Finland М., Twentyfifth anniversary of the discovery of aureomycin: the place oi the tetracyclines in antimicrobial therapy, «Clinical Pharmacology and Therapeutics», 1974, v. 15 № 1.
